Чрез рассматривание творений видимы, хотя они и безмолвны національний природний парк                 
: map >   
: Біблія >   
: про парк >   
nро парк:

ландшафтний парк >

растительный мир >

урочище Гард >

Велика Корабельна >

урочище Лабиринт >

Романова балка >

каньон р. Мертвовод >

Ю.Буг - ландшафты >

Южный Буг. Осень >

Ю.Буг - зима >

Ю.Буг, мельницы >

Ю.Буг на картинах >

брояки >

удивительные камни >

Ташлыкское вдхр. >

небесная проповедь >

приметы погоды >

прилiтайте, лелеки! >

всего один листок >

миллиарды лет? >

куда девался песок >

нітрати в воді >

за чистоту парка! >

рыбинспекция, ау! >

Чернобыль - анализ >

прозріння >

жертва энергетики >

положение на АЭС >

загрози та виклики >

Пiвденний Буг >

а лучше - вдоль! >

радионуклиды >

обращение в ВС СССР>

инфо-бюллетени ЭА >

что изменилось? >

капитан Сергей Жук>

краевед Шаповалов >

археолог Клюшинцев>

г.Южноукраинск >

с. Семенівка >

самореклама >

redbook:

проліски >

з Червоної Книги >

залишіть квіти Землі >

первоцвіти - ряст >

рябчик руський >

півники понтичні >

смілка бузька >

гвоздика бузька >

тюльпан бузький >

горицвіт >

флора, фото >

сон-трава >

молодило гірське >

мох та лишайники >

насекомые, Ю. Буг >

сколопендра >

ихтиофауна Ю. Буга >

останні з вусачів >

папороті >

эскулаповый полоз >

боярышник >

скумпия >

полуниці >

амарант >

iсторія:

бузькі козаки >

Бугогардова паланка >

хлібороби >

блаженны плачущие >

узник совести - 6490 >

оккупация, 1941-44 >

Богдановка >

подпольщики >

Богданівка. Трагедія >

'партизанська іскра' >

Братское подполье >

Ковалевка, плацдарм >

визволителі, 1944 >

біля меморіалу >

меморіал - комплекс >

nодорожі:

сельский туризм >

экстрим - туризм >

приполярный Урал >

зимнее восхождение >

спортивный туризм >

скалолазы >

Николай Мещеряков >

Шецквара >

слалом на Ю.Буге >

через 10 минут >

до другого пришестя >

благословение >

гостевой альбом >

ловим руками >

manual fishing >

новые грани m.f. >

ех, дороги... >

nолітика:

смысл жизни >

крымнаш >

"ленин с нами" >

свобода совісті >

незалежність >

кризис демократии >

конфлікт цивілізацій >

спасіння Америки >

національне багатство>

електричний стілець >

нова економіка >

разруха на полях >

куда идти >

про революцию >

останній день >

уроки ноября >

полонез Огинского >

ничейный город >

только "В" >

уроки целины >

Історія нашего поколения, которую я знаю

    Білодід Іван Макарович

Козацькому роду нема переводу

Передмова

 До недавнього часу нам була невідома історія нашої сімї далі, ніж до діда. Було ясно, що якщо діда Івана по-батькові Федосович, то існував такий дід - Федос, або Федосій, приблизно 1850 – 1860- р.н., але то були не більш, ніж здогадки.
Іван Макарович Білодід, автор цього рукопису Але влітку минулого року у гості до мого батька, Василя Івановича Білодіда, приїхав наш дальній родич, Іван Никифорович Білодід. І привіз з собою три зошити, списані дрібним почерком. Це був труд його дядька, двоюрідного брата нашого діда, який він зберіг.
 Автор рукопису, Іван Макарович Білодід, 1906 року народження, мав два класи церковно-приходської, або, як він пише у тому рукописі, «народної школи» - і пояснює, чому правильно писати саме так.
 Перший зошит, без палітурок, був, очевидно, першою спробою написати історію сім'ї. Два других зошити, які по вигляду та ціні на форзаці, зроблені після 1961 року, були основною, чистовою версією.
 Мені залишалося тільки набрати на клавіатурі той титанічний труд – більше 70 000 слів. Прокоментувати. Поставити запитання. Добавити історії, які я чув. І напечатати.  Так історія нашої сім`ї відкрилася століттям раніше. Від XVIII віку.

Білодід Микола Васильович



Перше видання творів (без перебільшення) Івана Макаровича Білодіда, двоюрідного брата нашого діда Івана Федосовича Білодіда, було зроблене у форматі «Самиздату» - ручний перепліт, груба палітурка, аркуш А4. Три майже нечитабельні зошити перетворились в електронну версію, надруковані на принтері, розійшлися серед родичів скромним тиражем. Мусимо завдячити цим його нащадку Білодіду Миколі Васильовичу, моєму братові. Але третє тисячоліття - час небачених комунікацій. Тому на часі привести його до читабельного виду, трохи причесати, та розмістити в інтернеті. Білодіди розсіяні по білому світу - хай читають. У наших пращурів є чому повчитися, насамперед працьовитості та порядності. Але кожна обробка віддаляє нас від оригіналу. Ба, навіть кому можна не вгадати. Тому початкову версію подаємо тут у посиланні на архівний файл - для любителів старини. Версію для друку можна знайти тут, а для коментарів залишаю електронну адресу.

Білодід Віктор, упорядник інтернет-версії.



Зошит перший

Білодід Іван роділся в 1798 году у східній Україні на Запорожье. В 1818 году приїхав у Стрітовку на постоянне жительство. Це место занімало духовенство прошлого времені і поміщики. Наше село принадлежало духовенству, по людському названію – монашеске. А сусідні села – Зікрачі, Халча, Юшки, Панікарча - ці села принадлежали помещікам, особенно Панікарча. Це село було для наказанія подсудімих панами. Були у пана і собственни люди, які робили пану. А подсудіми мішками носили землю і висипали гору з тієї землі, яка і січас свідчить про те діло.

Три зошити, записи діда Івана У Стрітовці уже були люди, населені були ліса, но получали люди надели, то очищали поволі свої участки. Землю купляли за гроші, наш прадід купив пай землі - три участки трьохпілья, дванадцять десятин землі, три десятини города. Коло города був загачений великий ставок, і на греблі водяний млин, но по приїзду діда уже була одна гребля і мосток – переїзжать. I участок лугу за Дніпром проти Халепья - дві десятини. Земля (пай) 4 десятини у Церківці під полем, берег, криниця (живая вода, роднік). Берега було більш, чим поля. Во время засіва косили траву, а як толока, то пасли скотину. Другий участок коло Боротанки, це так називали хазяїна заезда для чумаків, бо там був Київський шлях транспорту Київ - Ростов-на-Дону, куди їздили по рибу, і у Крим по сіль чумаки. Там був ліс непроходимий, і сторожова могила. Стеригли напад у Татар. Як іде військо татар, то показували фланком на тичині в руках сторожа, куда і з куда оні появляються. Ховались у ліс - кіньми не заїдуть, ну там була і оборона. Під полем була долина води, од снігу наповнялась, а літом висихала і уходила в землю. По росказу жітелей, там плавали воли і проходила річка весною. Через вилка (?) Козацьке і Жуковці. У Жуковцях ціле літо бігла вода, там звали річку Бобриця. Третє поле було у Лисицевому, де тоже у головах поля криниця і крутий скат у яр. Там називали Дубинка, бо там росли дуби.

Таке обстоятельство окружало прієзжих, їх не ждав накритий стіл, а купча. Далі треба засукувать рукава, і до роботи. Вони приїхали своїм ходом. З собою взяли перву необходімость. Вози тоді були по времью, і форма для транспорту - хургон, а для поля гарба. Хургон - ящик здоровий, і ступенька железна з того боку, і з другого. Ним на базар зерно возили, а гарбою - снопи, солому і сіно. Вони приїхали гарбою, для погоди була шкура, яка накривала збожжя. Гарба бистро перестроювалась: драбинки скинули, ящик поставили - і хургон. Жили у хургоні, накритом шкурой, і строїли времянку. Ліса от пуза, солома і глина - все було недалеко. За літо зробили, но жить не успіли - дід Іван умер. Зосталась його Маруся вдова (і зачата) беременна. На городі було дещо, найдрібніше насіння - рижій (трава, яку сіяли на масло). Та нагорі нанизу (?) трохи проса. Що на перший случай попало під руку, то садили і сіяли, зосталось для баби. Сусід був багатий, забрав коні, воза, луг продав. Ще при діду сіно на лузі продав, і так каждий год продавав.
Баба убірає город і до порядку доводить, картоплю в яму, готовиться на зіму. Сама осталась, но думки утешають - не вернеться, і нікому не нужна. На городі. Ліс попід горою, рано встає, з лісу притягне топлива на зіму каждий день - рано зарядку зробить. Днем заготовить, во время обеднего отдиха, а утром рано переносить, і після роботи вечором носить. Жито на городі, при діду скосили і змолотили, і рижій также. При діду убрали. Дід бистро умер, він багато робив, не обращав вніманія на прохолоду, умер в начале сентября (од чого умер дід Іван: од прохолоди чи таки од холери? - Б.М.В.) Роботу зробив, вначале город упорав, і хату времянку зробив, но піч уже баба складе. Верх з лози, усередині і снаружі обмазаний, до заткала. Баба набірає сили волі, щоб заготовить все на зіму, і січас набрала ріжию, взяла відро, сусід собі і їй підвіз до олійниці. Вона забила олії, макуху перевезли, а олію принесла додому. Картошка своя, капуста своя, олія єсть.

Купила порося для сала - буде годувать. Було у хаті, (потім) баба зробила під хатою шалашик, і мотузком за поперек прив’язала коло шалаша. Надворі їсть, а спать у шалаш, і само веде чистоту у шалаші, все оставляє надворі. На зіму коноплі приготовляє для пряжі, тіпає на дворі, все по силі своєй волі робить, ні на кого не надіїться. Свириденко посіяв жито і пшеницю на зіму у Церківці. Бабини коні і все там, у Свириденка. Даже і сімена свої посіяв на полі, і на городі картоплю (?) посіяв, но ще зіми немає. Баба готовить коноплі для пряжи, потроху привикає до роботи усякої, і кабана годує на сало, росте кабан. Сорок днів отпоминала, тепер жде будущого. Баба сусідка навідується каждий день, договоря нашу бабу, щоб полотно виткала її. Вони й дружать, бо теревенить ніколи. Хату робили, то тріски, обрізки і лозу рубає, усе на зіму дбає, у лісі сушняки обламує. На городі жито було, то сусід змолов там, де і собі молов на зиму. Все єсть, готовиться прясти, щоб таким образом і собі виткать.

На березі трава между лозою, серпом жне хату обставить, і на барліг кабану, і обставляє хату, робить допізна, рано встає. Потроху вечорами з коноплями до самого снігу, як мурашка заготовляла собі на зиму. Хату обложила конюшиною травою, для поросяти буряки варить, і картошку годує. Єсть просо, товче на пшоно, варить собі і добавляє каши поросяті, уже кабану.

Прядуть, дали сусіди скотського жиру, каганець горить до світла. Пряде довго, щоб не дать скуки у голові. Прокинеться, то світить каганець під комином і пряде, рано до розсвіта витопить (хату), щоб днем що зробить по видному. Баба Свириденкова навідується каждий ранок, попитають, хто скілька напряв, кому уперед накладать на верстат, щоб успіть виткать до весни обом, і виморозить полотно на снігу. Баба Маруся з вечора води наготовить, і рано топить, щоб у день зробить більше діла. Пройшли коляди, щедрівки, Новий год, водохрища празднували, но баба то сніг откидала, то кабана доглядала. До Паски хоче догодувать, полотно її не спасе, то вона довгими ночами пряла. Баба сусідка помогала снувать і накладать на верстат. Днем тче, а ноччю з вечора пряде клочки на вал, ще і рядовину готовить заранше, сусідка навідується, щоб і собі поспішить до Стрічання виткать. Баба Маруся уже собі половину виткала, і ще тиждень потче. Сусідка буде снувать, щоб не задержувать время ткать. Кончили, знімають виткане і накладають сусідці, прив’язують.

Вечором баба Маруся пряде, і в душі своїй плаче. Півгода пожила, і все будь наймичкою, всім людям. Через це вона багато робить, робота лучше для організма, чем скорб. Начала ткать після Стрічання, робота йде по возможності, тепер сусідка більш помагає, цівки суче, і чим-небудь вознаградить. Полотно своє виморожує, а це витикає каждий день. Іде діло все вперед, сусідка ходить каждий день, води принесе з колодязя. Дні побільшали, робота іде скоріше, однако вечорами багато роботи. Робить вал, з клубків змотує на мотовило, виморожує. Ткать кончає, сусідка довольна, що наша баба до свого время кончить. Тепер скидають полотно із верстаття, і сусідка ще і на снігу поморозить його. Уже март місяць, годують кабана до Паски. Баба Маруся уже полотно висушила, жде сонця, щоб білить... Весна приближаеться, Маруся не думає про посів поля - опікун сам посіе ярину коло Боротянки своїми сіминами. Є там долинка, весною повна вод з снігу, а далі влітку уходить у землю, в ті долині трава во время посіву, то він накосить сіна для коней, і у Церківці більше берега, чим поля. Время сіять ячмінь, овес посіяли. Кабана закололи, оруть городи і садять картошку. На горі на городі рижій посіяли, а тепер сіють гречку і просо, садять гарбузи, соняшники, огурци - все весняне кончають, коноплі сіють, прополюють часник, цибулю, і де уже зийшла картошка, полють, одно за одним успіває. Празник Паски проходить, білять хати жінки. Наша баба теж побілила, у неї хата дорога, бо вона її хата.

1819 года, 15 апреля, родився син у Марусі, жінки умерлого мужа Білодіда Івана, рішили назвать його Константіном Івановичем. Сусідка бабувала, має онука, одвідує. Маруся виздоровіла, ходить по городу, треба полоть. Город порає, Костя коло неї, а всі поля сусід обробляє, і она получає од них все готове: муку на хліб для хлопчика, молоко. На городі жито викосив, сама ціпом помолотила рижій, на городі, убрала. Всю свою нудьгу заміняє трудом, косить на березі траву і сушить, носить нагору і складає в копичку. Плоскінь вибірає, ставить на березі, щоб сохла там і вимочить. Труд уплотняє, несмотря, що дні великі, то ще і вечорами. У лісі дров днем заготовить, а увечері перенесе. Снопи жита переносила вечорами, лози нарубає днем, а увечері перетягає все. Укриває свої скорби. Чужа рана не болить. Начинається така робота: квасоля, вся городина, огурці солить і картоплю копать, сояшник. Полотно на рострушені траві білить, бабкі сусідці разом і вал на рядовину. Жито молотить. Костик утіха - достала возик дерев'яний, і колеса дерев'яні. Посадить у возик, поставить у холодку, і Костік дивиться, як мама работає (учиться у мами).

Опікун на полі сам урожай собірає, возить до себе у двір, бо у Марусі зв'язані руки, ну на городі сама часом хлопчика погледить. Хлопчик спокійний, но без нагляду не можна. Город собірає, хлопчик коло мами. Уже чотири з половиною місяці, уже замічає і сміється до мами.

Матки вибірає, носить на гору, щоб сохли, молотить і вимочить. Ті вимочила і потіпала, а ці вибрала і виносила на гору, поставляла кругом попід хатою. Полотно вибілила за літо, і бабкі коноплі, котори вимочені, потіпала, а ті що висохли - молотить. Город остатки убірає, жито у порядку, рижій тоже, картопля, гарбузи, а буряки ще на городі. Хату зарані обставляє, сіна наносила, і прошлогодня обстава єсть. Все готовиться на зіму, щоб було Костіку тепло. На картоплищі посіяли жито, і у Лисицевому жито посіяв опікун. Буряки викопала, все прийшло к концу, коноплі потіпали. Костік (помагає) у своїх нечах(?) Вечорами заглушає свою скорб, мне коноплі на дворі, щоб не коптить у хаті для Костіка, щоб він спав уночі. Дньом, як погода плоха, то наминає коноплі, щоб готове було прясти. Вал на рядовину, мотає на клубки, а по погоді город очищає од бадилля сояшників, картоплиння і бур`янів.

Зіма. Утром устають, бабка приходить, часом рано принесе молока. Перший долг - мама покладе подушечку на припічку і посадить Костіка, привяже за кручок, замурований у запіччя. Костік - старшина, командує. Мама готовить їжу собі і Костіку, варить кашу пшонну з молоком. Бабка у хаті договаруються за ткання, несмотря що ще не пряли. Маруся наготовилась, і до пряжі, ткання рядовини - вал намотаний. Начинають пряжу, бабка тоже мусить поспішать, бо такі люди не хочуть ткать самі, аби хто, бо їм нема время, у їх велике хазяйство. Ну а Костя дожидає каші. Як на серці у баби Марусі, що вона попала у таку судьбу, як раз гляне на Костіка прив’язаного, і подумає, що у неї і кабан на дворі був на мотузку, і дождала сала. Так і посвящу своє життя сину, може і він буде хазяїном. Костя росте, на мотузку прив’язаний, мати гляне на його, він підніме руки угору, тоді донизу, і засміється. Дожидає сніданку, мама довольна, що він спокійний, не требовательний, а дожидає так, як мама дожидає Кості на хазяїна.

Прядуть, приходить бабка, принесе молока Костіку, і до його побалака. Він руками помахає, прив’язаний на припічку, і посміється до баби. Уже говорять, хто скільки напряв. За ткання говорять, бабка хоче, щоб два полотна виткали і рядовину, а наша баба хоче і собі рядовину. Само діло підганяє роботу, наша баба уже і запланувала, що і літо недалеко, бо зіма роботою забрала усі свої дні. Пряде допізна, Костіку каши молочної, до спить трошки, і баба засне. Рано встає на днище, і пряде. При розсвітанії начина топить по обряду, бабка провіда, розкаже про себе, і Костіка провіда. Він рано сідає на своє сідало. Бабка і наша баба беруться з утра за веретено, і до вечора. Каждий день мав свій порядок роботи, так прийшло время до ткання. Накладають рядовину, бо наша баба день по видному тче, а увечері довго пряде пряжу на полотно. Виткала свою рядовину, бабка принесла свою, і наклали другу.

Пройшов празник Роздва і Новий год, і Водохрещі. Начали ткать, днем тче полотно, а вечером пряде. Виткала рядовину, бабка прийшла знімать. Підходить празник Стрічання, наша баба накладає своє полотно, і після Стрічання тче, а ще ж предстоїть робота - два полотна бабки. Кончає наша бабка своє полотно, а бабка снує собі, щоб і її ткали. Зніме Маруся полотно, намочує, стеле на снігу, щоб вимирзало, а друге накладають з бабкою. Бабка ходить помагать кажде утро, Костіка угощає молоком, суче цівки, а наша баба тче, пока день, а вечором пряде клоччя на рядовину допізна. Костік наїсться і спить, і так каждий день. Полотно велике, на навої не поміщається, тка(..) зразу зачепила нитку у розмірі половину довжини полотна, уже перейшло через половину, будуть одрізувать, бо нема уже куди намотувать. Бабка прийшла і одрізали, і тут рядом у дворі послала виморожувать, тчуть далі. Костик має одинадцять місяців жизні, усе діло іде так, як сама робота требує. Робота продолжається.

Праздник Йовдошки отпразнували - і за роботу. Бабка цівок насукала, начали другу половину. Днем тче, а вечером допізна пряде (вал) клоччя, перемотує на мотовило, щоб білить. Бабка кажде утро приходить і суче цівки, кончають друге, а бабка основує і ще одно. Напряли, кончили ткать, снімають і накладають друге, тоже велике. Бабка намочує іще два шматки, виморожує. Мороз ноччю, а днем начинає уже тепліть. Тчуть друге, виглядають весни, дні побільшали. Виробляють більше, цівки насукані каждий день, робота подвигається, но і вечером пряде клоччя, щоб приготовить на другу зіму. Костик уже сам забавляється, наїсться і забавляється. Хоче ходить, доходить до половини. Бабка помагає, хоче до весни щоб закончить, старається, обід принесе, щоб більше зробить. Одрізують половину, і уже бабці 6 шматків полотна. Ще осталось. На дві сім(ї) росход великий, а ще і запас тре(ба) дівчатам у скриню. Хоче, щоб і другу рядовину виткала на мішки після полотна.

Це вже надо подумать, скільки роботи чужої вона робить, все хазяйство у чужих руках, а Константин Іванович дожидає наследія. Мама ходить у церкву і молиться, щоб Бог дав йому здоров'я, вона своє здоров'я посвятила йому, а де ж його (батьковщина ?). Це всім принадлежить.

Я іду на гору, а молодий чоловік питає: діду, чого ви так помалу ідете? А я отвічаю: бо недалеко до ями. А ти спішиш тоже туди. Нічого не сказав він мені.

Кончають полотно і накладають рядовину (мішки), бабка полотно забрала додому, а на другий день насукала цівок і начали ткать мішки. Робота іде, Маруся у тканні скільки намолола ногами і намахала руками, що можна було б пройти тисячі кілометров.

Константину Івановичу доходить год 15 апреля. Мама хоче доткати рядовину і постригти. Це вона балакає до бабки. Бабка суче цівки, а мама хоче всякими силами ізбавиться од скорбі свого серця в разговорах своєї судьби. Бабка промовчала, тчуть мішки, хоче, щоб дід на сівбу іще пошив - сімена треба вивозить на поле. Уже сіють ячмінь, овес. Кончають мішки, а потім Маруся хоче і собі виткать із того прядива, що вечорами напряла. Бабкине готове скинули, а Марусине наклали. Костика бабка у неділю забере до себе, бо нема де у Марусі поміститься, верстат знімає п(ошти) все місто, бо піч у хаті займає багато міста.

Трохи заткали мішки, неділя. У хаті Свириденка кум і кума, у їх велика семья, но що уперед нада стригти, а потім другі. Посадили на стуло, мама тільки дивиться, ножиці показали над головою, голову обмили. Бабка найшла одежі із своїх онуків, з которої вони виросли, одягли з ніг до голови, поставили Костіка на своїх ногах. Постояв на своїх ногах, хлопчик був смирний, повинуїться їм, а тоді посадили Константіна Івановича за стіл. Він сидить, як гость, дожидає, що буде далі. У Свириденка була велика пасіка, поставили перед ним тарілку меду, а Костік спокійно дивиться, не трогає, даже удівляються. Тоді заповнюють стіл для всієї сімї, маму посадили рядом з сином. Костя подивився мамі у очі, мама нічого йому не сказала, він дивиться на всіх. Потім дід помолився, усі ж устали на молитву, а Костя дожидає, що дальші буде. Пили горілку, а Костю що-то солодке дали, він випив. Тоді взялись з одної миски всі їсти, а Костіку отдельно поставили, з которої мама його годувала. У мами трохи скорб поменшала, но каждий хоче таки(м) буть, як люди. "Якби був хазяїн, то це я б зробила, а як мені люди зробили, а чем я їм отблагодарю, або чем я расплачусь їм?"

Погостили, мама взяла сина і пішла додому, їх провожала додому сім’я Свириденкова, сам дід і баба. Пожелали їм, особенно наследніку, доброго здоровя, подали Константіну Івановичу каждий свою руку, пожеланія і всі пішли каждий по своїм местам.

Город виорали, буде Маруся садить картошку і все остальное. Бабка пообіщала дать курей. На хату лазить із сіней - неудобно на хаті, а де ж діть? Баба дивиться - у лісі єсть усяке дерево особенно осика. Она нарізала осикових стовпів і перечок, робить клітку, тяп-ляп, а лозою заплітає, хоче обмазать глиною, як потеплішає, а дід зробив дверці на завісах од старих підошов чобіт, зачинив. Но курі - це птиця, і у клітці буде жить. Помостила сіном на низу клітки, взяла десять курок, драбинку зробили, щоб залітали кури у клітку, бо клітка на стовпах. Зачинила і живуть, днем коло хати ходять, несуться у клітці не обмазані. Продовжує упорядковувать город, Костик ходить коло хати. Мама знає, коли його погодувати, має одежу.

На городі посажено рано все, а пізніше - коноплі, сояшники, огурци, і прихватками ткуть мішки. Принесла глини з соломою, замісила і обмазала клітку. Курі були надворі. Соломою накрила од дощу, так наче все. Мішки дотикань надо. Подвигається потроху, кончає. Знімає верстат, виносить під стріху, ставить до встрєчі.

Долівку помазала у хаті, побілила, хату побілила, косить траву на березі, картошку підгортає. Костя доглядає. Старої картошки багато, дають вичищеного кабанця, взяла баба на мотузок. Варить їсти, і кабанчику варить. Сало іще є старе, то буде нове. Картошку на городі коло хати підгортає, весь город упорала, дожидає жнив. На городі жито єсть кіп на три або і чотири, заготовляє топливо на зиму.

Прийшла уборка озімени на городі. Свириденко, бабка, і Маруся за день викосили, зв’язали, у копи склали. Маруся коноплі плоскінь вибирає, і там на березі складає. Ставить у купки, хай сохнуть, там і мочить. Траву носить, лозу носить, усе работае. Костік сам гуляє, більш коло мами, де вона робить. Нарострушувала сіна по двору, білить полотна, воду носить у ночви, білить вечором. Носить снопи на тік, складає у півкопи, готовить молотить. Бабка провідує, носить їсти. У бабки полотно білиться. За місяць повибілювала разом, помолотила на кулі. Кулями хату обставила, щоб були у запасі. Кришу ремонтірувать, порося годує, курі яйця несуть. Курі на полі (на волі? - Б.В.)

Жнива. Косять ячмінь, овес, в’яжуть снопи озіми, возять і молотять. Сімья у Свириденка робить на полі, а дід у пасіці, буває і на полі. Бабка часто провідує, усе договаруються, щоб Маруся дещо помогла по сусідські. Не сама, а з Костіком, дома на городі, щоб помогти. Костік ходить за мамою по городу, і на берег. Хлопчик спокійний, бабку знає, бо вона молочко носить. Уже балакають за полотно і за рядна, онуки у баби уже дівчата.

Бабка літом пряде клоччя, да вовна єсть напрядена, сукно виткать хотять. Костя сам їжу находить, як мама на городі. Город уже підстигає картоплю копать. Молоду уже варять, а стару курям і кабану. Буряки забрали до Свириденка прошлий год, а сей год уже свій кабан росте.

Жнива кончились, картошку копають. Маруся на городі сіять хоче пшеницю для курей - її дали пшениці для курей. Картошку убрала, разом і гарбузи у хату. Кабану дає, сояшники, все по очереді убірає. Костя уже ходить коло мами, но не скучає, начина балакать.

Коноплі вириває, рижій до хати поносила і помолотила, (на) картоплище посіяв Свириденко свою пшеницю. Коноплі висохли, помолотила і помочила у березі (слово «берег» дід уперто пише через «и» - Б.М.В.), а вимочені тіпає, готовить на зіму. Вимочені сохнуть на березі. Буде носить на гору сояшники, бадилля зносить до хати, все робить до порядку. Коноплі тіпає, і у повісма (пучок оброблених конопель - Б.М.В.) з`язує, а вечорами мне і наминає, готовить, щоб не задержувать роботи зімою. Коноплі кончає тіпать, а вечорами надворі приготовляє до пряжі, а днем робота єсть. Кабану варить картошку, гарбузи гризе, і курі коло кабана, бо він їсть на дворі, а спать у барліг (той кабан живе, як член сім`ї, їй-Богу - Б.М.В.) Траву отаву у березі убірає, Костік за нею. Бабка хоче, щоб виткать сукно, но Маруся совітує, що лучше весною, разом поїхати на луг і звалять. Но уже время прийшло до пряжи вечорами, Маруся пряде, а днем по двору заготовляє топливо з лісу, і з берега, а вечором прядуть. Рано заготовить кабану. Маруся взялась за пряжу. Свириденкова семья гуртом хоче напрясти, щоб рано ткать. Валу уже з пришлого году напряли, а на два полотна на сей год напрядуть. Да й Маруся хоче, щоб був запас. Прядуть і мотають, Маруся допізна пряде, а утром готовить їжу собі і кабану. Костіку бабка носить молоко, не голодує.

Заснувала бабка рядовину, буде ткать Маруся, а вечорами прясти. Прядиво з осини (осені) заготовила, накладають рядовину, ткання багато, і сукно, та і своя робота іде. Бабка помагає, рядовина скоріше іде, чем полотно. За два тижні виткала, заснували сукно, те зняли, а сукно набрали. Начина і на сукно, скоро набрали і тчуть сукно. Бабка безпокоїться за онуків, бо батьки і семья на роботі, а дівчатам треба скрині, щоб були не порожні. Рядна шить будуть самі, ну треба було ранше, а тепер спешка - сукно тчуть. Бабка цівки суче, і не іде додому. Сукно - нитки товсті, то скоро іде діло.

Маруся вечорами пряде, а рано утром готовить їжу, Костя наїсться, і не міша роботі. За дві неділі і сукно виткали, дуже хотять напрясти за зіму. Маруся і днем пряде. Скоро празник Роздва, і Свиреденки тоже спешать. Там їх багато, у їх пасіка, то вони свічками світять і вечорами прядуть. Для Свириденка більше треба полотна, і ряден, і мішків, чем для нашої баби.

Очевидно у Свиреденка було два сини, і видно по поколінню, дві хати Свиреденка. Баба Степанида (сусідка Івана Степановича, котрий узявся доглядать за хату, а сам умер) жива січас, не чув, щоб умерла. Друга хата напротів - Петро Свириденко, а у голодовку не стало сим`ї, дочка осталась жива, я знаю. На місці Свириденковому жив Микола Прядка, це була сем`я, котора по смерті діда пользувалась всем імуществом і землею. Для баби був город три десятини, і курень. От почему он забагатів (невідомо, наскільки він забагатів, а що своїм трудом усі роки помагав Марусі і Кості – це точно - Б.М.В.) Не було время заніматься домашнею роботою, а потребность найшла велику, і мама Костіна удовлетворяеть їх нужду. Потому Костя заслужив первое место во время постриженія, посадили його за стіл на первое место, і первим гостем, і маму з ним рядом.

Мама продовжує їм услуги, і собі робить. Ще не начинала ткать, дівчата требують барахла, но Марусі уже хватить. Ще доробляє, і сю зіму бу(дуть) ткать. Бабкі накладають одно, а друге допрядають. Маруся тче днем, а увечері пряде, і собі дбає. А у Свириденка сама вода в хату тече, і сама діжа хліб пече. 12 десятин землі у їхніх руках, і работніца (обратім вніманіє на судьбу человека). Она сама оторвана їз свого родства, і тут чужа бабка носить їжу, і молоко, і хлопця нагодує, і работніцу, і кабана та курі, щоб зробить для них багато діла.

Роздво і Новий год, Водохреща - до церкви ходять гуртом, як своя сем`я, як будто так і треба. Пока до церкви і додому - за це время наговоряться, а Маруся вислухає, а свого не добавить, бо вона тоже хотіла буть людиною. Но вона между двох огней.

Полотно скидають готовое, а друге накладають. Зробили - пошло дело в лад. Маруся мастеріца, і на це діло треба розуму. Кончає і друге полотно. Бабка помагає і нагадує за сукно: уже одно єсть, а це друге, щоб разом літом звалять. Собі нема коли робить діла, но оні помагають, що це робота не каждий зробить. Кончили знімають, і сукно накладають.

Костю підходить день рожденія 15-го апреля. Сукно тчуть, сукно скоріше йде, як справно тче. Бабка усе помагає, і Костік уже бігає по долівці. Мама поплела із валу ключкою скороходи, підшила кожою, і бігає по долівці, бабку знає. На сукно кончили, забрали, а верстат стоїть, бо у суботу день рожденія (хотя по календарю 1821 года 15 апреля – воскресенье - Б.М.В.) хотять на неділю, як прийдуть з церкви.

Прийшли з церкви, забрали Костіка і маму, бо верстат у хаті, нема де. Костік своїм ходом іде недалеко, і мама, увійшли у хату. Усі Константина Івановича пріветсвовали, поздравили з днем рожденія, посадили на стуло, говорять до нього, і він спокійно по-дитячі отвічає. Два года хлопцю. Мамі хотілося, щоб це діло дома було, но… судьба, ніде не дінешся, і ніхто не поможе. Перед обідом всі поздравили, окружили, і гуртом підняли його угору, пожелали доброго здоров’я. Тоді посадили Костика за стіл первого, і сами посідали кругом коло Костіка.

Свириденко встав, і всі встали, помолились Богу, сіли обідать. Костю миска отдельно і мама ложкою його годує. Він уже і сам може їсти, но дома, а то спокійно виполня то, що йому предложено. Усі наїлись і поблагодарили Бога за їжу, і посідали. Порадились, що далі будем робить. Мамі Костя город виорать треба.

Бабка помогла накласти Марусі полотно, а город виорали і заволочили. Кабана закололи до рожденія Костя... Садить картошку, посадила - і за верстат. Тиждень тільки з полотном має діло, а тоді оформляє город: буряки прориває, гарбузи садить, і сояшники, коноплі сіє. Рижій посіяний, все вже. Знов за полотно, но день уже великий, так що роботи біль(ше) за день, чем зімою. Прополола картоплю, провірила буряки, і знов за полотно. Костік води мамі принесе. Мама кончає, знімає і виносить верстат на своє місто, а сама білить полотна. Тільки уже на березі, бо курі у дворі. Берег близько, но протів сонця, холодок не мішає, однако треба наглядать. Город поле і картошку підгортає, а то у неділю білить собі і бабкі, умочить у ровчаці - і нагору. Вибілила усе, а вал коло хати білить.

У цьому місці розщедрився дід, перервав нескінчений потік опису роботи одна за другою, і трошки перескакує далі. Не знаю, як йому розказувать, а в мене вже сил нема слухать. Нескінчений круглорічний потік роботи у натуральному господарстві тогочасного села, яке усім, харчами одежею, інструментом, взуттям і тканиною забезпечувало саме себе - Б.М.В.


Тепер усе по обязанності каждого года увійшло у законний порядок і обязанності. Пропустим три годи. Кость має два годи, а коли бабка заболіла, то Костю було пьять год. Маму договорили доглядать бабку, вона утром бере Костя, і Кость коло бабки до обід, води подасть, і гуси стереже, щоб лисиця не украла. Держать гуси, бо дівчатам подушки (на придане - Б.В.) треба, а у обід баба остається сама на время, поки Костік пообіда, і з мамою прийде. Мама зробить порядок, і Кость остається до вечора, а увечері сім’я приходить з роботи. Кость біжить додому. Новий порядок, а з сім’ї нема кому наблюдать за бабой, і каждий день такий порядок. Як погода (очевидно - непогода - Б.В.) до сім’я дома, но тоді і клімат був по другому. Грім загримів, дощик пройшов, сонце появилось, і знов до роботи. Приходять жнива, мама убірає жито. Сусід з жінкою за день убируть, сей год пшениця (тут дед на запятую расщедрился, чудеса! - Б.М.В.)
Дід Свириденко по старому порядку веде роботу. Костя хотять, щоб він згонив у берег, попас і покупав гуси. Це уходить у законну силу. Мама з ним сама на два часа згонить, і вони там побовтаються, і на гор(у) з Костіком виженуть, зачинять. Мама іде додому, а Костік стереже бабку і гуси, приучають до роботи. Бабка наче трохи і подужчала, ну однако треба наглядать. Мама Костя рано збудить, і виженуть гуси досвіта, покупають, а потім на гору, і зачинять. Мама подивиться за бабою, дома поснідають, Костя (іде) сам до бабки і хазяйнує. Часом і дід дома, у пасіці - так діло каждий день.

Побачили сусіди, що це діло (гуси - Б.В.) не дурне, тоже начали так робить. Маруся пошила торбу з полотна, і утром у хазяїнів кладуть хліба у торбу, і молоко. Гуси позначили, і до обід пасе, додому зразу на обід пригонив, а то і цілий день там пасуть гуси. У піжмурки гуляють, і до вечора. Мама зразу до Костя довідувалась, а тоді перестала. Хазяйки довольни, гуси напасуться день, поправляються, і нічого дома не їдять - не хотять. Там стало гурт пастухів, і близько паство. Гуси бовтаються у воді, находять собі ї(жу).
 
Раньше була риба ровчакова, називали Овдюшк(а), така разноцвітна, я сам ловив. Перегачу ровчак і сколочу воду, то вона наверх (з) води випливає. Я було наловлю, і сковорода є у мене, і олія. Почищу во время отдиха скота у обід, і сковородку нажару. Дуже добра на вкус.

Есть у мами пастуша, веселий хлопець. Коло гусей награються, і увечері додому гонять каждий свої гуси. Костя біжить, а торбинка то на один бік, то на другий. Мама дивится очі радіють, а на серці скорб - куди він їх гонить і кому? Костю должность нравиться, даже сам, но не всігда, рано встає і випускає гуси. Вони самі уже знають дорогу на пашу, недалеко живуть під горою, а до берега невеликий скат. Бабка ходить по двору, а Костя сам своє діло знає. Бабка дасть йому у торбу, і день пасе. Там він не сам, но він зачинщик. У його паства там, вони у м’яча гуляють, у піжмурки. Хлопець гонить гуси, веселий усігда, шкоди для гусей близько нема, вони всігда на воді, ровчак водний. Мама виглядає своє время, або і сходить до їх, бо недалеко, і баба ласкаво до пастушка обращаеться.

Мама веде роботу домашню: коноплі плоскінь вибирала, будуть косить пшеницю, жнива. Поля Свиреденки убирають, як свій удел, і сіють, і возять, і молотять - все роблять самі і споживають. Та десятина, що у Церківці, давала по дванадцять кіп, і кажда копа по десять, або і дванадцять пудов пшениці (23 центнера з десятини, непогана урожайність для кустарного хазяйства - Б.М.В). Жита іше більш, но чотирі десятини дадуть учетверо. Ну це судьба Костіка, а главно, що він всігда веселий і послушний.

Мама з города проживає, пнениці пудов пятьдесят уродить, та картоплі, і різних овочів - все своє. Сіно з лугу продають, і гроші отдають, говорять, а на деле не знаю, само діло себе показує. З гусей пух скубуть, одросте - знов скубуть, із полотна напірначі роблять. Намазують із картопляної муки - варять таку шліх. З рядовини роблять пирини (перини) або ж матрас пуховий. Кажда молода должна мать дві пирини, скільки треба полотна, і рядовини.

Жнива убрали, і на сівбу готовлять землю, а Костік пасе гуси. Привик до цього, все табуни прибавляються. Но наші все подальші гонять на свіжу пашу. Там були таки болота, що невозможно пройти, то дід казав, що пузом полізуть, торбинка на шиї, навидирають яєць диких качок. Туди ні вовк, ні лисиця не долазить, і качки безпечно виводять качат.

На вечор сами гуси знають додому время. Мама привикла, уже не дуже й виглядає. Бабка у торбинку накладе, і він пасе цілий день. Осінню гуси не пасуться, но купаються.

У маленькому зошиті, який, очевидно, дід Іван написав першим, перед двома великими зошитами, про цей період життя Костя сказано так: "Син підростав, як і всі діти трохи пидріс, то був у сусіда. Звався сусід Свириденко. Була пасіка у нйого, курі, гуси та качки. Хлопчика приучали за ними ухажувать, а мама була сама. Багатий сусід сиротки не обіжав і приучав до роботи, а хлопчик був послушний, підріс, став пастушком. Були свині, корови, коні і воли. Робота була і малому. Підріс, і пішов уже на поле робить волами… Начав Костик дома хазяйничить, хазяїн йому купив вола… і помагає своєму хазяїну і хазяїн йому помагае…"

- Смотири, Серега, - говорю я технику,– два столетия назад в каком-то селе, далеко – далеко, маленький парнишка, сиротка, пас гусей. Просто пас гусей на краю села. И как-то относился к своей работе, а мы з тобой об этом сейчас читаем, и знаем, хорошо он трудился, или нет. Все известно даже два века спуста: старался пацан. Потому и шел на повышение: гуси, потом овцы, потом козы, коровы…, а вырос – хозяин ему вола купил… Вот был бы плохим работником, ленивым или недобросовестным – ничего не было бы. Думал ли он, что через 200 лет о нем будут люди читать? Да не просто читить, а знать, хорошо он работал или нет. Нет, конечно, а в Большой Книге все записывается…
- Да, - соглашается Серега.
- Ну вот! а ты вчера, помнишь, модель ногой под стол запихнул, с глаз долой, и думаешь, что об этом никто никогда не узнает…
Серега улыбается мне в ответ своей доброй улыбкой. Он понимает и ценит юмор. Никакую модель, понятно, он под стол не запихивал. - Б.М.В.

На городах уже убрали пшеницю, бабі посіяли поле жита і пшениці. Оруть на зяб, хто опоздав, молотять гармани. Котки з дуба, планки понабивали, і качають конем по житі на току. Пшениця, ячмінь і просо, а гречки котком не можна. Маруся готовиться прясти, скоро зіма. З коноплями справилась, все зробила. Костік спать додому приходить, а снідать бабка дає, і у торбу. Скоро уже буже зіма. Гуси холоду не бояться, а пастушок уже буде дома мамі цівки мотать і коноплі м`ять. Уже буде і мамі помагать, паство кончилось, стало холодно, Кость дома з мамою. Мама пряде коноплі довго звечора, а Костя повечеряв – та й спать, а часом коноплі мне. Но мама жаліє, не дає йому роботи.

Уже холодно, прядуть день і вечор, а утром рано топлять хату. Сало єсть і олія, но курі перестали нестись. Картошки багато, і просо єсть, товчуть пшоно на кашу. Бабка молоко носить, но бабка і зараз так само хоче, щоб Маруся виткала сукно. З тих сукон пошили юпки. Нових хватило по одній, а тепер ще треба.

Уже півзіми. Накладають сукно по обичаю, сукно скоріше ткать. Маруся нову справу зробила на рядовину, а на полотно стара. Сукно тчуть, цівки суче Костя, і баба часом. Робота движится, но дня мало, а до світла не можна. До світла пряде. Утром рано хату топить і варить, курям картошку варить, бо жаліє пшениці. Сукно днем тчуть, і готовлять уже полотно, бо сукно скоро витчуть. Заснували полотно, разом і рядовину заснували. Мішки трохи була задержка - бабка проболіла. Сукно скидають, а мішки надівають, і знов робота. Тчуть, а вечором прядуть до коптілки. Виткали мішки, і скинули. Замінили справу на полотно, і наклали полотно, і ще на одно прядуть. Маруся тоже не хоче одстать, вечорами пряде допізна, не спиться за разними думками. Кость спокійний спить. Днем тчуть полотно.

Празник Роздва уже прийшов, празднують. На дворі з снігом борутся, одкидають од хати, од стін, хотя стіни і обставлини. Зімою Маруся до церкви не йде, бо не хоче кидать Костя, хоча вже він не малий, однако н(е) вірить (не довіря - Б.В.).

Отпразнували, тепер за роботу до полотна. До Стрічання хотять скинуть. Бабка помагає, а часом і Костік насуче цівок. Надо половину вирізать, з бабкою вирізали, роблять далі. Діло іде каждий день потроху, а вечорами собі готовлять пряжу. Дивиться - хазяїн росте, і мішки треба виткать, а бабка ще і за сукно балака. Полотно кончають, Стрічання отпразнують, і полотно кончать. Скидають полотно, надівають мішки і тчуть.

Близько весна. Бабка полотно виморожує, наткали, єсть запас. Мішки Маруся уже кончає, і хоче наложить полотно, і так продовжує. Заснувала полотно, мішки. Скидала стару справу, а полотняну наділа і наложила полотно. Тче, а увечері пряде на підткання, бо не хватить. Мішки забрали на основу. Коноплі єсть, вечором пряде, а днем тче, і так за дві неділі виткала і виморозила полотно, висушила, і до літа білить. Сама клочки пряде.

Йовдошки пройшли, время іде, так приловчилась до роботи, що з такими ділами справилась, а ще город не впорали. Маруся очищає город до оранки, пряде клоччя вечорами, і мотає для вибілювання на мотовило. Намотани виморозила ночними морозами. Клоччя пряде. За день рожденія не думають, роботи багато. Город виорали.

Гуси не гонить пасти Костя, несуться, й сидять, єсть уже повисижували, і Костік, які з гусятьми гуси і гусаки погнав пасти. Мама на городі робить. За день рожденія не згадують уже четвертий год, то так і буде. Костя пасе гусята помаленьку, ідуть недалеко, побачили - і другі виганяють. Уже сьомий год Костю пішов, пасти не боїться, ну і гусей багато наводили за сю зиму, побачили, що вигодно. Як чуть гусенята підросли, то і на пашу. Там напасуться гусенят уже більше, як було гусей, і гусаки ідуть на пашу, а котори несуться на сідалі, то дома у загороді сидять. Костік гонить на пашу каждий день, бабка устрічає і виганяє. Бабка город упорала, топлива носить. Уже багато навиганяло гусей, пасуться, і маленьки. Мама сама на городі все обробляє і до толку доводить.

Костя пастух гусей. Великий табун у два, або три рази більший, як прошлий год, пропас літо. Мама з городом управилась, і прийшла осінь. Гусята повиростали, на пір'я для подушок. Усе готовят для дочок матери, а Костя гуси пасе.

Зіма. Всі за літо прошли по одному порядку, так і зіма пройде трудом. Мама зіму робить на семью, а Костік для сім’ї. У вісім год уже беруть за погонича. Орать і волочить - таку роботу загадують. Мама схотіла построїть сарай, а Костя уже парубчак. Позичила у Свириденків пилку, і з Костем пошли у ліс. Там у городі, і під горою аж нагору граб, липа, осика. Вони з Костем нарізали осики на ощіп, і на крокви, і на лати. А дубки на шули у Лисицевому нарізали, і з дядьками з поля перевіз шули. Остальне осінню у городі по убраному коном (конем - Б.В.) увечері притягав до хати, і підготовив усе. Кору пообдирав на роботі, а після роботи підготовив дерива. Два майстрі наняли, щоб ощепить. Толокою зробили за два дні шули. Не тисали ощіп, не тисали крокви, тільки краї заделали до ощепу прі помощі Свириденкової сім’ї. Лати прибили до кроков, сарай ощеплиний.

Костя ходить на роботу, оруть на пар, пириорують, косять, в’яжуть. Костя загрібає, і снопи носить, а дома після роботи у шули задовбує глиці, для лози заплітать, стіни у подовш, стину лозою до ощепу, і до землі чотири глиці до шули - і стенка лозою заплетина. На саман приготовляє глиці, і по розміру нарубає лози у березі, а мама виносить і заплете. На сарай викидали кулі і солому, як(ою) була укрили временно, і вечорами работають після роботи. Привіз глини, і солома єсть м’ята, і у Свириденка єсть. За один день стіни обмазали, на стелю нарубав Костік осики тонкої, і наложив. Висихає на стелі, і стелю намазали зверху, стеля єсть. Посередині лазейку зробив, загородив по одній ощепині з двома підпорами під ощепину. Двоє дверей заказали з одвірками, два пролети не заплетини между шулами для одвірків. Усе близько, посеред города. Під горою ліс, і на полях ліс.

Жнива. Убірають і свозять. Ще тільки Костю 12 год (?), а при помощі мами це зробили. У городі пшеницю сіяли. Время убірать. Викосили, як і всігда, за один день. Тепер і Костя ходить на поле, а гуси пасе мала дівчина. Гусей багато, пасуть недалеко. Поставили майстрі одвірки і двері, понавішували, клямки для замків прибили. Костя глиці заделав, а мама заплела і замазала, сарай готов. У осини (восени - Б.В.) укриють соломою, (у) сусіда багато соломи житної, і витопчуть кришу з м’ятої соломи. Костя вечорами рубає напівзини (Л-подібні дерев'яшки для утримування соломи на самому верху. Мене попросив допомогти дядько Шура, мамин брат, коли я гостив у нього в Юшках, і ми разом поміняли ячневу солому на хаті у баби Жені, місцями, не всю. Але він називав їх чомусь не півзинами, а півниками - Б.В.) викривать верх, і укладать напівзинами. Костя тоже молотить, водить коня по току, котком молотить, а мама рядном солому носить для криши, так вечорком трохи і витопчуть кришу. За осінь укрили, і півзинами закрепили, щоб вітер не зняв криши. Дід підсказував, а Костя топтав, і на зіму сарай понад дорогою тепер єсть.

Возовню хоче сам зробить. Під горою дерево. Осінью нарізали все у лісі на ощіп і на крокви, пока мало снігу. Конйом з гори стягали, сучки обробляли, підготовляли до весни. Весною так же на стовпах, і ощіп, крокви. Стіна лозова, окуратно підборною лозою виплили, одни одвірки для воза. Такого матер'ялу - плуг, дряпак, борони.

Весна. Костя, пока нема роботи, тягає лозу, рубає на вибір колья. Набив у землю, і начинає плести. Колья набив на зіму і плете лісу потроху. Для матирі нарубав у березі лози, і мама носить по силі на гору. Наносила, пока нема роботи на городі, а Костя по вечорам плете лісу, стіни, і так помалу виплів в опреділенну висоту. З майстром і дідом за день ощипили ліс, у городі лат нарубав, тягає до постройки, і латає потроху. Лати от кори пообстругував і залатав, жде соломи.

Мама робить на городі, а Костя у Свириденка на полі, толоку оруть, підготовляються сіять зимину, хотя ще її і не жали, росте ще, а готовить парі треба з весни. До сарая заказав одвірки і ростворчати двері, щоб проходив віз, закачувать у сарай. Ждем соломи. Косять зимину і жнуть, хто як може. Кость возить жито. Костю 13 год минуло, йому подають, а на возі сам складає. Возять із Церківки, по березі дорога. Уродило 80 кіп жита і пшениці усего. По дві копи набірають на гарбу, не до дому возить, а до Свиреденка. Дід кладе на стозі, а Костя скидає, і так за ден(ь) 5 – 6 раз привезуть. Це Костьовий пай, і у Свириденка єсть жито, но менше. На полі накладають, на стіг дід кладе, а Костя скидає з воза. За п’ять днів перевезли усю зімину з Церківки, і возять Свириденкове. Косять і в’яжуть ярину, зімину пиривозили. По ярину от Боротянки ячмінь і овес, по три копі беруть. Разів (за) чотири привезуть ячмінь і овес. За два дня перевезли просо. Косять гречку, за день Свиреденкове привезли. Костя начинає молотить котком, помолотив мамі з города пшеницю.

Мама заранше виплела з лози засік по форме вірейки, тільки дно на основі више ножок, которі із тієї лози, по котори заплітали, а помеж випущеними ножками поклала цурбани під дно, щоб груз не провалив ізсередини. Вимазала глиною на поставленому місці в углу сарая. Там він за літо висох, тепер на молочену пшеницю єсть надійне місто. Мама віе пшеницю, і насипає у засік. Костя молотить у діда, а як мама убере стопку(?), то розстеле увечорі і змолотить, а мама убірає. Но більш стараїтся рано змолотить, щоб удень мама убрала і солому і зерно. Осталось привезти просо і гречку. Гречки накладає 4 або і 5 кіп на віз, за два рази гречку привіз, а за три рази просо. Свиреденку привезли гречку і просо. Кладуть у один стіг гречку, і у один просо. Костя конем молотить, сім`я убірає солому і зерно.

Оруть поля на зяб. Костя рано встає, намолотить, а домашні зберуть солому із току. Костя зачепить сетку конем, і до скірди оттягне. Скидае снопи і розстілає по убраному току, молотить, а ті віють зерно на віялку і носять у амбар. Костя служить своєму діду Свиреденку, солома єсть житня. Мама носить до возовні, а після роботи увечері Костя витопче на кришу возовні, а утром рано намолотить конйом, а після вийдут і убірають зерно. Костя конем оттягує солому. За осінь намолотив і убрали.

Костя вечорами сам укрив возовню, дід научив, як укривать м’ятою соломою, і пивзинами наклав верх. На зіму полностью укрив, а майстрі приробили двері і замок, зачинили. На зіму посіяли, і мамі на городі посіяли картоплище житом. Пшениці хватить для курей, а кулів треба. Мама договаруе, щоб дід побезпокоївся на зіму нарізать дубів у Лисицевому, на дубинці, і привезти на царину для постройки млина на паю Костя. Під горою єсть дубинка, і так як уже підмерзло, то це зробили. На поруб сам майстер вибирав якого тобі і скільки треба, на всю основу, даже і поворот привезли. Стоїть гроши - баба ткаля.

Я як начав писать, і по теперишньому времі, думав: для чого вона так не досипає і крутить те веретено каждий год? По сто аршин витикала полотна, а то і більше, і рядовину, і мішки. Щитай пьятнадцять год пряла і ткала не тільки собі, но і людям. Я написа…, що це обязатель(но), а людям по свої волі скільки вона ткала, я не знаю. Теп(ер) не те, а тоді це була така одежа. От шматок полотна привезли, а шматок 25 аршин, а за ці пятнадцять год скільки майстрів договорила.

В…сною основу зробить, (ждем) прийшла зіма. Мама знає свій порядок роботи. Костя годує скотину у Свиреденка, а дома спить і помагає мамі. Багато у мами, не одно веретено понапрядає за день і ніч, а Костя помотає за вечор на мотовило у десятки, і так каждий день. Ранше він це робив, як подужав. Бабка тоже провідує, і за ткання договоряется, но у мами при помощі Костіка робота пішла у два рази.

Уже Савки, Варки - празники. Надворі коло хати роблять порядок, а у таки дні сидить мама наодинці, і пряде. Уже з сином балакає толково, хотять дерева на хату куплять. Мама каже, що нам треба інбар на зерно, ми ж будем сами пользоваться своїми полями. Хлопцю уже 14 лет, но не грамотний, з бабкою ходив у церкву. Бабка договаруе ткать полотно. Костя робить там у бабки, утром з-під коней повичищає, і з-під корів, сіна понакладає, а на обід макухи нагріють та полови пшеничної напарять, увечорі сіна понакладае трох(и), а де кізяк, то викине. Повечеряв - і додому спать. Но пряжу сразу позмотує на мотовило, і десятки, котори у висівках пропарені, на клубки помотає із витушки, і спать. Утром рано іде упорає скотину, зачинить, і прийде сніг откидать. Зробить мами стижка (стежку), і мота з вертушки пряжу, і вал часом. Бабкі змотує з ветушки на клубки. Хлопець послушний для всіх: мамі і хазяїну, у котрого на службі.

Мати тче полотно бабкі, так каждий день. Костя знає роботу у свого господаря, і мамі помогає, бо близька, а харчуїт(ьс)я у свого хазяїна. Здоров(я)чко має, даже я малим чув от своїх, як він робив у Свириденка і хазяїн його любив, а особенно бабка. Костя мотае і цівки суче. Мама увечері допізна пряде до каганчика. Каганчик під комином, а мама коло комина на стулі пряде.

Приходя(ть) празники Роздва. Мама хоче скинуть полотно бабкі к празнику. Бабка прийшла скидать. Скидали, і каже: підим до церкви на празник.

Костя робить свою роботу, і дома помагає. Роздво празник пройшов низаметно, наклали полотно друге і тчуть. Бабка тоже ділова - скільки вона дає симьї одежи. До Стрічання хоче виткать Маруся, тепер Костик багато помагає. Мама хоче після Стрічання своїх двое виткать. Бабка носить ку(в)шин молока, або і ряжанки, сиру на вареники. Костя там харчуїтся, но як єсть і дома що добриньке, до тоже не обходить. Мама своє полотно конче, но вечорами пряде, а Костя змотує у десятки, щоб виквасить, а тоді, як висохне, то звитушки у клубки. Доводить все до порядку для мами і суче цівки. Мама робить уже швидше, буде своє полотно скидать, а друге заснувала. Прийшла бабка. За сукно говорить, скидали і наклали, тчуть, а вечором прядуть, а Костя до толку доводить. Бабка сукно готовить, а Маруся рядовину, і хоче уперед виткать. Полотно скидають, і надівають рядовину.

Явдошки прошлі, начали ткать. Маруся разом пряде вечорами, а Костя змотує і намотує, рядовина движится уже до половини. Бабка готовить. Сукно кончає Маруся і мішки готовить. Скидають рядовину і сукно накладають, а Костя мота на клубки. Сукно кончили, скидають, а мішки надівають. Бабка забрала сукно, мішки тчуть, і мама пряде клоччя по вечорам. Уже дні велики, то ткання у два рази скоріше. Мішки кончають, і підходить день рожденія. Но мама не хоче приучать сина до цих порядків, (в)она була толкова жінка.

Костіку 15 апреля 15 год. Мішки кончили, город виорали. Прийшов майстер, і вибрав дерива (дерева) на колесо до млина, і на пальці. До колеса липа і граб вибрав, і зрізали, щоб сохло, а як потепліе і підсохне, будуть робить основу до млина. Дерево притягли конем у двір так, щоб сохло, а літом попиляють по розміру і по формі.

Хоче мама побілить сарай, а їй совітують: єсть поблизу червоний глей, покрасить. Сівба на полі. Костік робить на полі усу роботу. Запахуе зерно розсіяне ярове сапатором, і боронами, сам дід розсіяв. Костя запахує дома. Роблять каждий свою роботу: ячмінь, овес позапахував, і просо. Гречку підійшли посіяли.

Маруся по указанію, щоб привезти дерева на обшивку млина із Ржищева, з берега коло пильні. Плити (плоти) вигружають доставлене по Дніпру з Білорусії. Свиреденко найшов порядок такого діла: три підводи організував, і поїхали превизли, харашо скидали на город, попідкладали під ярус, і знов за діло.

Здається, років 5 було мені, коли на початку 60-х рр мама возила нас до себе на батьківщину, у Юшки. Плили ми по Дніпру колісним пароходом до Ржищева. Я бачив ті плоти. Курінь на ньому стоїть, кашу варять плотарі на кострі... Тоді ще не було ГЕС у Вишгороді – Б.В.

Кость погнав пасти у поле, обсіялись на пар, сами оруть, і дід Свиреденко. Кость пасе. Такої дома нема роботи. Готовять гній, возить на толоку, Маруся город порає, конопель більш насіяла, хотя єсть іще не попрядені. Костя тепер помагае, то вона більш зроблюе роботи.

Наняли пильщиків, пиляють дві пари майстрів. Роблять на царині і приготовляють. Місто для стольця висипають, і підкладають каміння трохи, Свириденко помагає. Заказали каміння у Трахтомирові, і соху із заліза, до колеса передача. На камінь все підготовлено, ще замок і Кроч(?). Каміння привезли, Свириденко і його знакоми помагають, бо це треба, щоб десь не їздить та не ждать. Майстрі роблять основаніе, а шалевку пильщики пиляють, вивезли дві вербі пильщикам, щоб попиляли на лапшу для обшивки рам вітряних. Уже єсть основаніе і поли. Готова обшивка і колесо.

Жнива підходять, усі на жнива ідуть. Кость порає скотину і вичищае. На жнива Кость іде, коні на пашу, а сам за(г)рібає. Коні по путана (попутані) на скошеному. Костя за ними дивится. Викосили і связали на городі жито. Мама переносить до току і буде молотить на кулі. Мама за тиждень помолотила і убрала тік, кулі склала і носить з лісу гілля, котрі із зрубаного дерева, коло хати рубае. Костя возить снопи, озіме жито і пшеницю, дід кладе стіг, а сім’я ярину убірае. Костя возить гарбою. На полі подають, а дома скидає, дід стога кладе і так діло роблять. Снопи уже кончають, а ярові начинають, вся робота іде по своему порядку. Сіють жито і пшеницю.

Майстрі на свій щот найшли, стругають шальовку, а самі обшивають і криють. Обшили, зачинили і замкнули. Тепер до вала пристали, і колесо роблять. Коло млина верстак, роблять вал, установляють, пасують колесо. Припасували і гальму до колеса, повагу вірьовкою витягують каміння. Витягли. Для ступ у валу дірки подовбали. Майстрі сами роблять: набивають пальці у колесо, і шестирню з дерева роблять. Рамена затягають і обшивають лапшою. Нарізали багато, хватить і на ремонт рамен.

Сіють жито і пшеницю, город посіяли, жито дід розсіяв, а Костя запахав. Снопи довожуе, просо і гречку, тепер знов молотить пшеницю, жито уже помолотили, а пшеницю молотять. Порядок той самий, робота іде.

Когда рихтували каміння, то Костик присутствовав, майстрі знакомили з рихтовкою, з наковом, з рівняням плоши помола під (рак шин) (?). Це все він внімательно запоминав при пропуску.

Костя був, а приливать не пойшов, йому мама не позволила, а на другий день вийшов і молов уже. Майстри приробляли до валу дві ступи. Костя взяв мішок пшениці, і всі хто помагав, по мішку висипали до млина. Був вітир, то помололи усім, трохи пождали, і Кость з того дня став мірошником. Йому буде 15 апреля 16 год, це Ноябир, 5 з половиною місяців до 16 год.

Так набірав прахтики, зразу понамелював, хто помагав у роботі, і собі уже намолов. Мішки нови єсть, вісов ще нема, за помощ людям даром молов, і собі на зіму намолов. Віса купив і установив коромислові, важить і отбірае у мішки, а своїм тоже меле. І дома робить, і у Свириденка.

Прийшла зіма. Костя у млині робить, як єсть робота, і ночью робить. Наплив великий. Як гарний вітер, то за ніч вимелює. Мама взяла у Свириденка два кабанці на сало, а Костя убрав од млина остачу шалевки, тріски, куски і привіз додому. З кусків отгородився, два столба до ощепини, і унизу загородив до столбів. Стіна понизу шалевкою оббив, і там два кабани у сараї. Із остачі шалевки чищеної із кусків зробив засічок на муку на ножках, і поставив у сараї, де з зерном стоїть лозовий. Для кабанів гарбузи і буряки, картопля і полова.

Кості у млин привозять, хто помагав, то він сам ночью їм помеле. Багато дерті із ячменю мелють, дві ступи товчуть пшоно. Ячмінь на кутю і на гречку підніме камень. Після змолотого на решіто борошно одходить, на друге луска і крупи гречані. Діло іде добре.

Мама сама управляеться дома, пряде, робота по старому. Привозять мамі мірчук, сипле у засік, і уже купляють кустарі, мама продае. Жита намолотила, на сарай на стелю зносила, набірає у мішки. Як Кость прийде - знисе. У млин привезуть Свириденки, і своє вивезуть, каждий стараїтся зімою намолоть. Так(ий) наплив, що додому нема коли прийти, утром збігае, набере їжи, води, та і пашов. Як вітру нема, то дома помагае, а то і ночує у млині: валенки, батьків кожух мама сохранула.

Так проходить зима. Засік мама насипала борошном, млин дае багато помолу, обезпечив тіх, що помагали, і остальних тоже. Засік мама натоптала добре, і продавали. Дома для нього роботи багато: мотать на клубки, можно і до каганця уже ткать, готовится бабкі.

"Слушай син мене. Язик - начало начал. Еслі мій язик завтра умре, пусть я умру сегодня… якщо ти не послушаеш мене сегодня, то вспомниш мене завтра. Дорожи временем. Ти свою жизнь бачив юную, і мою материнскую. Бережи здоров’я і ціни свій труд, не ходи на приглашеніе пустое, не пий горілки і не кури. Харчуй нормально: на обід і сніданок время огранічене. Будуть звать на діло - помагай, а після діла спіши додому, щоб на дорозі не отдихав. Не допускай, щоб горілка тобою владіла, і споминай своє пирежитое, що я тобі внушала" - і заплакала. Костя не бачив у мами сліз, а то і сам заплакав.

Це так дід Іван раптово, без попередження, прервав тканину побутової розповіді про роботу та життя, і вставив пряму мову Марусі - Б.М.В.

Константин Іванович був не грамотний, записував вагу так: пуд + десять хунт + хунт ++ --lllll два пуда 35 хунт.

Приходить Костю день рожденія 15 апреля. Свириденко напомнив, а Костя отвічає: ви зделайте другое дело, у мене нема хати і імбара на зерно. Цей день подаруйте мині. Привезем лісомарьялу, на хату ощіп, і на імбар з Ржищева от пильні. Нічого Свириденко не сказав, а так потарабанили і пішов.

Весна, сівба. Костя запахує поля, з Свириденком засіяли і своє, і Свириденкове. Ніколи мама не згадала Костю, що у нас єсть куплина земля.

Коли єсть вітир, то на ніч іде у млині, там меле, і задріма другий раз, як то малий вітер. Пока ранню ярину посіяли, городи поорали, а після посіяли гречку і просо.

Встали рано в ниділю. Костя пішов убрать сарай, а коней нема. Убрав. Бабка вийшла, та каже: поїхали у Ржищів по дерево вам. Костя зразу додому, і пішли у манопольку, і набрали горілки, скільки подужали принисти. До бабки занесли. У Костя нема де, і стола нема, у хаті верстат стоїть, мама тче. Вона ткала в селі прихватками, бо на городі робила.

Приїхали 5 підвід парокінних, скидають у город, де будуть пилять. Скидали - і по домах. Повипрягали і надвечор поприходили. Батькував сам Свиреденко, була і мама, і Кость. Кость повечеряв і поробив свою роботу надворі, зайшов по мамцю і пішли додому. Там іще насходились близькі і знакомі Свириденка, і гуляли, пока потомились на другий день. Бабка росказувала.

Мама договорила пильщиків і майстрів два, щоб робили інбар. Пильщики пиляють, що майстрі загадають. Разом з тім найняла, щоб нарізали верб на березі. Пильщики будуть різать на закид у хату.

Літо. Вітрів мало, а як єсть вітер, то Костя береже свою роботу мамі. Закололи кабана, ест(ь) чим годувать людей, а ще другий єсть живий угодований. Мама робить потроху і на городі, та і людей годує. До жнив інбар зробили і закроми сделали. Мастрі ушлі, а пільщікі работають. Костя укладає оставший(ся) матерьял у сарай, лапша у сараї на стелі, а закид у сарай у штабель. До стелі вербовий, та і дрова тоже у холодний (возовня). І дрова там, і закид, і граб для ремонту (у) млині. Таким времям робить кругом порядок. Мама город поле і годує пильщиків, жнива підходять. Костя не оставляє свого хазяїна, порядок у скотини веде, і на жнива іде зразу, а то возить снопи у двір своему хазяїну. Уже жнива близько у Церківці. Костіку пішов сімнадцятий.

Іван Макарович Білодід, наш Нестор-літописець Дід пише про події, які відбувалися близько 1835 року. Пише, судячи по зошиту, після 1961 року, тобто описує події минулого століття, а подробиці і переживання такі, ніби він сам учасник тих подій. Має дуже живу уяву, добре знає той віковий уклад натурального сільського господарства, який існував тут, у селі, ще і до 30-х років двадцятого сторіччя. Він майже письменник, дарма, що два класи церковно-приходської… Скоріше всього, писав з переказів своєї баби або діда, з людської памяті та розповіді.

Поступово я призвичаївся до дідового суржику, на якому і сам виріс. Знать, такою і була мова під Києвом впродовж довгого часу. Взята за основу українська густо вкраплювалася русизмами, запозиченими у того мандрівного та переселеного люду, що віками мандрував тут берегами Дніпра, та на ходу породженими спрощеннями. Там, де простіше, швидше й зручніше було вставити русизм або придумати неологізм – для яснішого вираження думки – він зразу вставлявся без усяких заминок чи роздумів. Раніше я думав, що цей суржик характерний тільки для нашої сімї. Але, читаючи старанний каракулюватий почерк діда Івана, подумав, що у тих краях так говорили віками. І почути під Кагарликом більш чисту українську говірку можна було, але не часто, і тільки від того, хто виріс західніше. Почувши чистішу українську, сміливо можна було питати, звідки ви приїхали. Якщо, наприклад, Петро взяв собі жінку «з западної», ну, наприклад, з Чернівців чи тернопільщини, то тоді й чулася під стрітовськими хатами чистіша українська мова від невістки, а потім і її дітей, поступово, десятиріччями розбавляючись до звичного змішаного гомону.

Власне, дідів почерк

< Почерк діда Івана >

Чим далі читав, тим більше відчував повагу до діда. Маючи всього два класи церковно-приходської школи, він виробив досить-таки розбірливий почерк, і попри злитий в одне нескінчене речення потік думок, майже без розділових знаків та заголовних літер, розуміти текст було нескладно, і думка текла чисто та послідовно, треба лише трохи призвичаїтись. Вклав дід Іван у ті зошити душу, вклав і старанність.
А те, що речення у діда йде безупинним потоком свідомості, без розділових знаків та заголовних букв, то що ж, якщо Оксані Забужко так можна писати, то чим мій дід Іван гірше від неї?

Тож, набиваючи на клавіатурі ті записи, я старався максимально зберегти орфографію оригіналу, з поваги до діда, навіть помилки шкода було виправляти. Правив тільки імена та назви сіл великими літерами, та розбавляв довшими пробілами місця, де дід мав би починати нове речення. Не піднімалась рука поправляти діда Івана… Хай буде збережена та історія і та мова як є…

Іноді, дуже рідко, дід міг розщедритись на крапку, кому або велику літеру. Ба, навіть знав та міг застосувати апостроф. Але перебивати той потік життя, розказуваний дідом, було для мене ніби перебивати старшого під час розмови. Тому я весь час розривався між бажанням причесати текст, та бажанням зберегти все розказане неушкодженим, включно з помилками, як нібито древню археологічну знахідку. – Б.М.В.

Ярина коло Боротанки. Косять, в’яжуть, а Костя за тиждень звозив. Зимину возять, ярину, порядок той самий. Дід кладе (у) стоги. Гречку і просо з`язали і пиривозив. Домашні орать пішли, а Костя молотить котком. Мати помолотила жито, дома помагає Костіку: жито одгорне, солому одкида, конем одтягнуть до скирди. Накладають і розтілають по току. Тік круглий, посередині зерно і колоски, де зерна, а солома на дворі. По колосках качає коньом котка, і так вимолочує зерно. А сім’я прийде додому, то солому складуть у скирду журавлем. На скирду один подає, а другий расправляє, і убірають за каждий день, що Костя намолотить. Такий порядок каждий день. Зерно сім’я убірає, віють, і засипають. Дід (Свириденко) командує і сам робить, наглядае пасіку.

Як вітер, то Костя у млин іде. Пильщиків немає, то мама конем молотить, а Костя меле. Костя вечорами у лісі рубае лати на хату і тягае додому, ошкуруе це вечорами після молотьби, а днем молотить у діда на току, і скотину доглядае. А як у млині, то семья доглядає. Дід за цим наблюдае. Помолотили усе. Костя до млина пішов, а мати до пряжи, готовить коноплі. Як дома, то Костік у лісі готовить дериво, хоче зробить саж для кабанів, на два кабана. Лат нарубав, у сарай наносив. Зімину посіяли, оруть на зяб. Мама на городі убрала, буряки зосталися, та ще бурьян убирае, а вечорами пряде. Костя після роботи помотає на мотовило. Мама пряде на веретена, веретено не одно, а цілий десяток. Напрядени для Костя, він мотае, уплотненіє робочого дня. Мама научила сама не тратить время, і сина приучила.

Так гулять нігде (і) не ходив, помогае своему хазяїнові. Днем у хазя(ї)на робить, а вечором дома. У лісі дрова готовить, підрізує дериво, або вирубуе чагарник, підгірья велике, а є і сушняк, збірне. Сарай заповняе до порядку, щоб було чім топить, і сояшничиння тоже. Костя пішов у млин, вітер крутить млина, меле. Дома у хазяїна сами обходяться, і прядуть на полотно, а сукно напрядене єсть. Бабка уже договоряється за сукно. Маруся приготовила жита у мішки. На стелі гарно висохло, засічок борошна випродала, а це хоче намолоть на харчі курям, і собі. Унизу засічок з пшеницею повний. Костя уже заробив мірчука, робить по сутках. Робота йде, утром прийшов, і жито позносив. Взяв коні, і Свиреденко поклав. Повиз у млин. Костя муку свою виставив на ганок, а жито повиносив наверх, і буде своє молоть ночью, а муку Свиреденку. Привіз муку, висипав з мішків у засічок, і осталось два мішки не висипані. У інбар ще не сипали. З города жито висипали у інбар. За ніч помолов у млині, що було утром, видає муку. Привезли до млина іще люди, молють. Баба продае муку, но і за себе думае перед Роздвом.

Ступи роблять, товчуть ячмінь на кутю і пшоно товчуть, но там сам хазяїн управляе. На весну хотять хату ощеплять, місто осінью приготовили. Мама за роботою каждий день. Бабка помагає, і їжу носить, молоко, а коли ряжанку. Сукно виткала і полотно, а це рядовину кончає, і собі оснувала. Полотно буде накладать бабкі.

Все покончала, і собі начала, робить своє вечорами, пряде. Костя, як вітер, то додому не приходить, там і ночує, усе повимелював. Свиреденко привіз і у інбар скидали у мішках, а Костя повидавав змолоте, і прийшов додому. Утих вітер, дома роботи назбіралось, у засік повисипав із мішків, у інбар жита набрав, мамі позмотував і понамотував. Запрягли коні, зерно склав на санки і одвіз, а муку привіз, поставив у інбарі. Свириденко набрав, у млин повизуть після обід. Пообідали, набрав харчів, поїхав у млин. Своє повиносив нагору і Свириденкове, пустив млин. Наче розбірается вітир.

Зіма. Ноччю вітрі сильніші, чем літом, ну за зіму понамелював. За ніч багато змелював, жарко. Сам ночью убірае і насипае, як гарний вітер, і всі знакоми, ті, що привезли дерево на хату. Уже недалеко весна.

Мама своє полотно скинула і виморозила, а тепер мішки тче. Костя уже частіше дома і помагає мами. Мама вечорами пряде клоччя, навал для рядовини, а мішки кончила, скинула. Пряде клоччя і коноплі, єсть на пряжу. Робить скільки подужае, а клочків назбіралось за зіму.

Приходить весна, готовятся сіять. Костя тоже знає своє діло, а на полі ще не ростало. Часом і у млин. Костя вибрав із засіка жито, із Свириденком одвіз у млин. Вітирок помалу меле. Готовить Свириденко семена.

Через дві неділі Костю 18 год. Мама нічого не згадує, пішли сіять. Свиреденко дід розсівае, а Костя запахує, і діло пішло. Ячмінь посіяли, і овес на паю. У Свириденка ячмінь і овес сіють, посіяли, оруть городи. Дід ходить за плугом. Виорали Костю житнище, і Свиреденку виорали, посіяли гречку і просо. Сівба закончена.

Закололи кабана мамі, упорали, і наймають майстрів хату ощеплять. Прийшли і работають, все єсть. Шули привезени із Лисицевого, а матерьялу осталось багато от інбара. За тиждень удвох заготовили, а гуртом зопьяли. Костя лати заготовив і улатали кулі, яки були викидали на кришу, і добавили от Свириденка. Хатка обставлина кулями, викидали, накрили. Мама договорилась, і саж зробили. З домашнього лісу і верб, з верб пол, і(з) обаполки стелю. Корито приробили, і над коритом ляду. Все. І рощитались.

Я собі думаю: бідна вдова, живе одна, ростить сина, хазяїна немає, а вона своїм трудом собі все добуває: наймає майстрів, млин собі зробили, хату строять, земля їхня нікуди не дівається, жде, поки хазяїн виросте. Трудом ткацьким, цілий рік і ночами, тяжко, так, але ж таки получається: є за що майстрів найняти, є чим розрахуватися. Амбар, сарай, возовня, саж, млин, тепер хата… Ясно, що Свириденко помагає. Але жити можна було, якщо не ледачий. Під лежачий камінь вода не тече, а Маруся старалася добре, то й мала від того. – Б.М.В.

Два кабани у сажі годують, загадали майстрам вікна і двері, одвірки робить. Костя навідуїться у млин, а мама порає город і два кабани годує. Осінью будуть кончать хату, дві через сіни. Дерево єсть, і дошки на двері. Костя помолов жито, і Свириденку помолов, поїхали, забрали, спорожнили млина. Костя висипав муку у закрам, і у інбар, і у сараї єсть пшенична. Мама пече для себе. Тепер приносять, молотять, як вітерок.

Вітрова енергетика, да? Сучасні екологічні технології? Місцеві ресурси? І ніяке Обленерго не вимагає авансової передплати наперед за два місяці по здвоєному промисловому тарифу? І за реактивну енергію не треба сплачувать? І ПДВ нема? Чудеса!!! І з держбюджету пану Клюєву інвестиційний тариф по 7 гривень 10 копійок за кіловат не треба повертати?

А було у Стрітовці перед революцією 24 вітряки. Це приблизно на тисячу дворів. Так, по переказу, називали цифру - 964 двори. Тобто один вітряк на 40 дворів. На дармовій енергії, а брали за помол – смішно сказать – «півфунта з пуда». Це тобто, по нашому, 200 грам муки за помол 16 кіло зерна. Порахуйте самі процент оплати, та попробуйте зараз на таких умовах зерно змолоть. Ха-ха! – Б.М.В.

Кость дома робить дворець перед сараем, а у возовні на закид дерево, і дрова. Скоро жнива, город викосили і з`язали. Мама переносила снопи на тік. Костя пішов на поле, но його робота - снопи возить з поля. Там подають, а у дворі він скидае, так і возить, пока всі перевозить. Мама готовится молотить ціпом на кулі. Молотить каждий день, і убірає зерно провіяне. Костя возить, дід укладае у стоги. Ярину косять і в`яжуть, а разом і оруть на зяб. Жито перевозили, а тепер і ярину возять, а просо косять і вяжуть, і гречку. Затім іще пооруть, пока трохи підсохне. Перевозили гречку і просо, склали у стоги. Костя молотить конем, це його робота, а як вітир, то мама підміняе. Мама молотить ціпом.

Пошов Костя в млин і меле, єсть робота, а мама молотить конем. Она настілае і убірае, а оні зерно одгортають на середину, мама солому оттягуе до скірди, і наст(і)лае немолочене, так і продовжуе. Костя прийшов і молотить. Костя скоріше робить. Уже озимину змолотили, а уберуть на ярину. Молотять ярину, ячмінь і овес, просо, а гречку ціпом молотять. Все помолотили, і посіяли озімину, і на городі мамі посіяли. Оруть на зяб. Город - буряки убірають. Скоро зіма.

Мама з коноплями упоралась, готовиться до пряжі коноплі, мне і миче, все готовить. Костік до млина ходить, як вітер, там ночує і меле. Свиреденко наготовив ячменю, Костю для кабанів одвіз і собі. Кость меле, вітер і невеликий, но дерть за ніч помолов. Забрали, привезли для Костя і для себе. Мама город убрала і пряде. Костя меле, вітрі єсть. На мерчук мішки там єсть, часом і заміняе муку. За жито мірчук бере, а тоді змеле, да і єсть. Єсть уже у млині мука. Костя набере у закромі та змеле, но ма(ма) уже попродала і рощиталась з майстрами за вікна і за двері, хотя ще не поставлени. Двері і одвірки уже поставили, а вікна ждуть весни. Костя, як на вечор вітер притихне, то йде додому і мотае на мотовило, і на клубок, що єсть, те і робить. Костю з млина привезли, скидали на ганок, у інбар мішки. Прийшов, зробив порядок, устав уночі й пішов, бо вітир, молоття багато.

Зіма, сам у млині не боїться, має здоровья, сам жито насипае. Часом вітир, то і нагору виносить, за ніч вимелює, тільки важко. А то і зостаються люди, самі насипають. Сей порядок до весни, і у мами такий.

Весна. Костю 15 апреля 19 год. Кончає половину хати. Мама робить свій порядок, а Костя приносит(ь) закид для майстрів, а сам рубае у лісі на драчку (дранку?) і драчкуе. Майстрі вікна уставляють, драчкуе надворі і всередині. Підсохло надворі, пішли сіять ярину, посіяли. Костя за свою роботу - драчкуе, а майстрі кончили одну половину.

Літо. Костя робить дома. Посіяли. Закидае другу хату, до вікон. Вікна пороблени, закидав, драчкуе з обох сторон, і млина не оставляє. Закончив. Майстрі четверо вікон уставили і стелю положили, готова. Костя додрачкував остальне, сохне. Перед жнивами хоче обмазать, глини привіз з берега, по ту сторону ровчака набрав. Привіз возов пять у двір, і соломи. Єсть мята солома, а не хватить, то у свого господаря візьме (це так Свиреденка господарем називає). Приготовились мазать толокою. Костя пішов з мамою, купили горілки, і на другий день собрались. Свиреденко батькував, вів порядок, і його друг Романець прийшов, за день обмазали. Обідали надворі, поклали дошки, столи. Горілка була достатне. (Я ту хату бачив, а у хаті не був. Вікна - чотирі шибки. Мині тоді було може год, малим.) Голова з кабана, курі порізали. Бабка помагала, холодці й молошне. Бабка тоже достачила, і уже стара бабка, дід не так. Обидали довго, а Костя на все це дивився по своему.

Дума за вітер, ні до кого не говорив. Свириденко із своїм другом говорив мамі за Костя, що цей друг хоче буть сватом. Мама не дуже, бо вони багаті, а Костя ще і поля свого не знає, хотя на нем з юності робить. Мама хлопцю не казала, і Свиреденко не казав ц(ь)ого, що як батько Костя умер, то Свириденко забрав коні, і воза, і землю. Мама с(ь)огодні нічого не отвічала, бо для мами це не такий день, щоб вона балакала. Она нігде і ні з ким не дружила за роботою, не було часу, а Костя учився у мами, і вона його учила, і він був у мами дуже послушний. Костя думав, що йому не нада буде коней, а один млин, а мамі верстат, но змальства був наймитом

Я щось не все розумію: нібито жаліється дід Іван за Костю – був сиротою, у наймах, Свиреденко все забрав після смерті батька, а до 19 років уже своєю та маминою працею мав і млин свій, і хату свою, і хазяйство не маленьке, – а жити тяжко, бо Свиреденко – вилитий сплататор! – Б.М.В.

Вдруге прийшли Свиреденко і Романець биз хмелю, і говорили толком, бо вони побачили, що Костя уже хазяїн, купить собі коня і воза, чириз год без їх, бо мае багато полотна... Поговорили, а мама Костя каже, що у мене нігде і висілля гулять, та ми люди бідни: сарай новий, но на курячих ножках, і другий з лози. Вони бачять, що мама не отказала, і пішли, радяться із Свиреденками, а Костя не було дома.

"Без меня меня женілі, а кого же узялі?…"

Прийшли жнива, і син Романця прийшов косить на город з жінкою, і мама. За день викосили так, як всігда. Мама снопи на тік зносила, а Костя так, як і всігда, пішов на жнива із Свириденковими. На наш пай вийшов і Романець з дочкою, ну він загрібае, і снопи носить, живий чоловік. Костя обідае з Свириденком, і Романець підсів з горілкою до Свириденка. Випивають, і Костя не минають, но Костя от горілки отказався, они хотіли уговорить, що будеш веселіше робить, а Костя отказався. Не будем заставлять. Ніхто нічого. На другий день так само, і на третій, на четвертий закончили. На пьятий Костя возить снопи, подають. По-старому возить до Свириденка у двір, а ці, Романець і його син, отділиний (одділили) два вози у Костів двір. Романець кладе, а син скидае, вони уже з Свириденком договорились половину отдать Костю. Кость своє робить, а ці свое, а мама сказала Костю, що вони уже договорились. Кость половину Свириденку одвіз з свого поля, а Романці привезли Кості, і пійшли косить ярини. Ячмінь скосили, овес. Син Романець косить. Зязали, а Костя затім молотить у свого хазяїна по старому порядку. Снопи возять семья, а Костя молотить. Возять ячмінь і овес, дід складае у стіг, а Костя молотить. Після роботи прийшов, аж і у нього стоги стоять. Питае мами. Ма(ма) йому росказала: ми будем брать у Романця дочку, а нам з нашого поля дають половину урожаю зімини і ярини. Ну син нічого не ска(за)в, пішов на свою роботу. (Отак у ті часи жінку вибирали! - Б.М.В.).

А це діло продовжуеться: звозили снопи, а у неділю пішли, звінчали у попа, і стала жінка у Костя. Нічо він не каже, а бра(т) з нею уже снопи возить. Привезли, і мати уже дома з невісткою молотять жито на кулі, крить хату. Костя молотить у Свириденка. Треба було пойти у млин, то він сходив. І уже не молотив у свого господаря. Брат жінки своїм конем молотив Кості, а хазяйки убірали солому і зерно. Жито ціпами молотили.

А спать нігде у новій хаті, вікна не посклити, бо стіни сохнуть. У сараї обмазаному помостили доски, і на досках спали. Костя привик рано уставать, а молодиця спить. Но він устає і слуха вітру. Нема - робить дома: то води наносить, мати полотно білить, або вал. Мама тоже встала, і варить кабанам їсти, і собі. Костя узяв коні, і пішов орать на зяб з братом жінки. Виорали за тиждень, і Костя береже млина Жито тоже Романці посіяли, і так Костя определенно не знае, що далі буде.

Помагають, бо ні воза, ні коня. Два кабани, і рижій єсть на олію. Жнива, молотьба, дівчата кулі молотять. Сало єсть, бабка молоко носила, ну і ще принесла, а далі як буде. Прийшов батько. Дочка з матірью молотить, а Костя у лісі готовить півзини на кришу. Батько попитав, мати пішла одрізала сала, і бутил(к)у поставила у куріні своему, і угостила. Сама не пьє, з уваженієм, сват не заставляе. Ну і поблагодарив, пішов до Костя. Кость кой(о) чем поговорив з нім особенно (особисто -?), що у Костя нема нічого.

А тоді я не розумію чогось – як то нема нічого? Млин, хата, возовня, амбар, земля для роботи… - Б.М.В.


До весни він ні о чом не думае, кроме за млин. Жито у Костя посіяне, і на зяб виорано. Кость хоче, щоб на зіму у хату перейти. Наняла мама укривальщиків, і укрили з кулів соломою. Костя сходив у гори над Дніпро, преніс глини білої, затирають, а Кость молотить з жінкиним братом зерно. Є де сипать. Костя коня водить, а брат зерно і солому до порядку доводить, і увечирі уносять у засік. Усередині затерли стіни, да і знадвору сохне, саме жара.
Август місяць, молотьба. Здорово подвинулась, у засіки уже трохи понасипали. Укривальщик укрив, заделав верх криши, і півзинами закрипив. Білять жінки у середині, і знадвору. Висохла, така біла, і ще раз побілили, і копають картоплю, разом і мочени коноплі сушать. Невістка робить і на городі, і скрізь уміе робить, да ще й підспівує, мугиче про себе.

Зімину помолотили, а мама ціпом гречку помолотила, і уносила у засік. Просо помолотили і убрали, брат жінчин возом приїхав і набрали гречки, і повезли у млин. Костя на малому вітру наробив крупів усім з гречки: і тестю, і Свириденку, усім по (м)ишку зробив. І єсть абонімент (можливо, кредит? - Б.В.).

Постругав доски вербові, поклав піл, щоб спать у нові хати, і струже для другої. У другі печі ще немає.

Вітерок. Набрали зерна усі полишку, і брат одвіз у млин, помолов, утром забрали. Мама напекла хліба з нового урожаю. Нивістка картошку убірае, мама коноплі порає на полі, сіють зімину по старому порядку. Костя у млині меле, (як) єсть вітир. Робить крупи: змеле гречку, а самі посетітелі дома обробляють, а то принесе зерно (і) жде вітру. Мама постіклила вікна, і Костя перейшов у нову хату з женою, а мама пока у свої хаті, і буде зімувать у свої хаті, привикла.

Верстать перелітував у хаті, топливо єсть, дрова, солома і тріски. Мама зімою ночью довго робить, бо людям днем робить, а ночью собі пряде. І невістка робить довго з мамою, там і сплять. Разом устають на роботу, хотять понапрядать, бо все за полотно мама купляли. Надбала за двадцять год, дорожила время, щоб услужить сину, а тепер мама трохи заспокоїлась, що її обіщанія ісполнилось. Що вона посвятила свій труд сину, і все своє время утратила на труд. Само діло доказує тепер.

Наближаітся зіма і Костя у млині, а домохозяйки собіраются на зіму з усіми роботами, і бабка прийшла нагадать про ткання. Начинае мама прясти, і невістка коло комина, коло коптілки (світла). Но мама управляе у хазяйстві.

Весілля не гуляли. Мама Костя сказала, що мині пока не весело, нема ж нічого (з)скотини. Но два кабанчики годує у сажі. Маленька хата тепла, баба обставила на зіму, а тепер хата майстерська. Мама начинае ткать, а вечером з невісткою прядуть коло комина удвох. Нивістка позмотуе, прядуть у одно, не діляться. Мамі цівок насуче, бабка молоко і ряжанку носить, сало єсть і олія, і всяк(е) городне.

На своє время і полотно виткали. Бабка забрала, а невістка у нові хаті своє заснувала, і наклали, увечері прядуть. Все остальне нивістка робить: в(и)квашуе і виморожуе, мотае, а мама знає одно діло. Рано витопить, сплять удвох на пичі. Костя у млині. Одвозять і привозять, родня уже єсть, у Костя засік на пшеничне борошно у сараї, (а) все остальне у інбарі. Родня своє зерно везе у млин, то (і) борошно Костя погрузить і привезуть Костю додому.

Мама продае потроху, хотять купить корову, щоб було своє молоко, бо чуже дорого стоїть. Костя, як мука єсть, а вітер маленький, то навідаїтся до хати, або у ниділлю, а то у млині. А хазяйки тоже дружно роблять полотно. Мама кончае, а вал на клубки мотае. Нивіст(к)а готовить на рядовину, і на мішки. Ма(ма) полотно скинула - і на мороз, а бабка рядовину принисла, наділи. Робить майстирска на повний ход.

Різдво підходить, будуть празднувать. Костіку один день на Роздво, а то у млині робить, а хазяйки пішли у церкву. Так рід(к)о і нубірались(?) сходили. Костя дома. Ніч був у млині, у майстерскі помився і заснув. Прийшли з церкви, пообідали.

Бабка принесла молока і хоче сукно виткать після свята. Вони кончають рядовину і після свята надівають сукно. Паша (Хто така? Мабуть, Параска, невістка... - Б.М.В.) мішки готовить, полотно допрядають, сукно кончають, а полотно своє снують. Сукно скинули, і наділи полотно.

Стрічання. Недалеко до Стрічання виткали полотно і мішки. Наклали, тчуть. Нивістка полотно на мороз послала. Прийшов тесть до свахи у ниділлю. Після обід хазяйки прийшли з церкви і пригласили до обіда. У свахи горілка єсть, бо ніхто на пьє. Поставили свату, він налив і випив. Обідають борщ і каша гречана, салом помазана. Пообідали і начали говорить. Тесть обіщае вола, а мама каже: я добавлю на воза і другого вола. Договорились. Тесть поручив це своему сину, той поїхав у Ржищев, заказав кустару хургон, і купив два вола. Приїхав хургоном додому до свого батька, там до весни.

Женили без весілля Костя.

Побули воли, і весною сами Романці сіяли ярину волами, і кіньми. Костю все посіяли, бо він був у млині, а городи тоже повиорували, це все кончили. Приїхали, воли поставили у сарай (хлів), а воза у возовню. Трава на березі уже єсть, невістка накосить, і годує. Сваха росчиталась, а Костя сімина замінив мукою, і пишов лущить сапатором пар на толоку. Це він умів.

Злущив, пока сира земля, і заволочив. Не обіжаються на Костя родня, і сусід. Мама продає полотно, рядовину, мішки і муку. Знов єсть гроши. Просить свата, щоб купив корову. Тесть це зробив, купив з телям, уже з молоком. Зять, всі довольни, і сусід тоже, так, як опікун між людьми.

Садять город, білять полотна, а вечером іще крутили веретена. Білять, і вал намотаний у десятки на будущий. Костя заслужив доверія у сім’ї тестя, і (у) Свириденка. У Свириденка два сини, і двом построїв хати.

Сйодні баба Стипонида більш 90, до сто год, сама живе у наследії Свириденка, а другого сина покоління розійшлось, немае хати.

Невістка годує скотину: на обід полова пшенишна, макухою помішае, як дома воли. Бо Романці ними роблять на полі (супряга), з Костьом корову пасуть Романці, а як нема роботи, то і воли пасуть. Вигонять, і пригонять. Мама у березі сіно косить, і сушить, усей берег убірае, зелену траву для волів на ніч. Раз викосить, а трава (ви)росте. Заходить другий раз, і так для волів ціле літо кругляють, і для корови. На городі полють. Сей год договаруются на луг общими силами. Костя не зна ще свого лугу, дві десятини, а (у) тіх поменше. Поїхали, і Костю дали косу, скосили, сушать, і складають у копиці. Костя коном стягує до копиці, складають, гуртом убрали. Костя собі наклав воза. Тільки волам сіно поділили порівну, на вози, разів три або і чотири з`їздили. Костя наклав скирду сіна у дворі, а тепер поїхали до Боротянки, і там Костя накосив два волови вози, і ще підросте. Привіз з Пашею у Церківку.

Усі поїхали косить берег, і там по два вози накосили Романці, Свириденки, і Костя. Додому привіз два от Боротянки, а два із Церківки, і мае сіна 8 возів, скирта.

Жнива. Романці і Костя гуртом косять. Костя косить з Пашою (мабуть, Паша – Параска, його жінка - Б.М.В.) Убірають скоро у Церківці жито і пшеницю. Накосили, і поставили восімдесят кіп на паю. Косить Костя ячмінь коло Боротянки, і коснув сина (сіна), де вода спала (сіно у воді росло). Воли їли із воза, і Паша виїзжала (Парасці вперше пощастило – дід Іван нарешті написав її ім`я з великої літери! - Б.М.В.) хотіла побачить поле. Покупались у долині. Костя багато викосив за день ячменю, і поїхали додому, взяли сіна з собою для волів на другий день. Поїхали вязать, перевесла взяли, Костя викосив овес, і викосив долину.

Багато води спало у долині, так що наклали у ящик, і до дому на третій (день) виїхали, сіно рострусили, сохне, а сами вяжуть. Костя накачує, а Паша вяже, і до вечора з`язали, і наклали гарбу сіна, і поїхали додому. Утром сіно скидали, і начали возить снопи із Церківки. За день привезли десять кіп, за ниділью перевезли. Брали по дві з половиною копи. Костя наклав великий стіг жита, і стіг пшениці. В ниділлі поїхали по ячмінь. Привезли ячменю десять кіп, гречку нада косить. Утром узяли косу і граблі, поїхали (косить) гречку. Костя скосив, і набрав гарбу ячменю, поїхали і дома скидали. На другий день снопи набрали, привезли, і другий раз привезли. Пообідали, і ще раз привезли. На другий день также привезли, а на третій гречку в’язали, і воза снопів привезли.

Поїхали утром, просо надо косить. Гречку дов’язали, і начали просо косить. Увечорі овса наклали на гарбу чотирі копи, і приїхали додому, скидали. Мама наклала волам сіна, утром поїхали косить просо, граблі на полі. Костя іще накосив трави у долині, вода спадае, рострусили по сухому, і косить просо. Костя накосив, учорашне, завчорашне в’яже паша (цей раз – з маленької! - Б.М.В.), а увечері наклали овса менше. Побоялись, щоб не розсунутся. Костя пішака, а Паша заснула на возі. Костя погукав, щоб не упала, і ссадив з воза.

Не знаю, як дід Іван міг знати такі подробиці: або писав з розказу очевидця, або сто разів наслухався історій про це, або просто придумує, як має добру уяву - Б.М.В.)

Прийшли до дому, скидали овес, і утром до діла: косить просо, і вязать виїхали. Костя косить, а трохи росяно. Паша сіно на сухе виносить, а Романці у Костя, і мама, молотять просо. Викосив, вяжуть. Пообідали, вяжуть удвох. До вечора склали сіно на гарбу, поїхали додому. Сіно скидали, воли поставили, і до утра, утром надо в`язать. Костя вяже, а Паша накачує, з`язали. Рано набрали чотирі копи гречки. Привезли, щоб мама молотила ціпом. На другий день по снопи, гречку возять, по чотирі копи.

Привезли увечері, а вони убірають молотьбу, скидали гречку. Воли мама поставила, а брат запріг коня. Костя брата покликав до інбара, дав мішок муки, той на віз, і додому. Зачинили і напекли хліба утром.

Брат молотить конем, кончає зімину молотить з мамою. Мама зерно убірае сама. Костя возить гречку, узяв косу, іще трави коснув зеленої волам на ніч, а граблі там. Привозили гречку, а на другий день - на зяб орать у Церківку. Удвох оре, і учить Пашу орать. Там хоче підкосить трави, де скот не підходить, но на вечор укосив трохи, і став орать, а Паша носить рядном на гарбу. Орали до вечора, і на другий день, і на третій. Половину виорали, а брат молотить, із мамою ячмінь кончають.

Костя оре, а у брата хлопці оруть з дідом, і все роблять. Овес домолотили, і просо начали. Мама у закроми насипае. За три дні доорали, і домолотили. Костя дав іще брату мішок борошна, і поїхав. На другий день взяв воли, сіять пішли зімину собі. Сіяли коло Лисицевого, а потім Костю.

Костя пішов у млин, крупи меле, бо малий вітер. Привіз і брат молоть, скидали, був мішок борошна, і два крупи. Костя дав мішок борошна, і мішок крупів, і для себе, щоб одвіз мішок. Брат завіз додому до Костя. Баб(и) конопли готовля(ть), вимочують, і сушять, і город начали убірать. Мама гречку ціпом молотить, по дві копи за день, якщо невістка помагає. Десять день молотила, невістка помагала.

Брат з хлопцями іще декому сіе, воли там, і заробляе собі у їх мало, бо поділились. Костя більш гречку меле. Люди розібрались з ділом, очищають сами, одсіють борошно. На галушки добріши, як з муки гречаної, бо мука із лускою. А із крупів луска з крупами одвівається. Малий вітер, а гречки меле багато. Вітрі сильнішають, гречку вимеле, а потім ячмінь на дерть, і меле жито, пшеницю. Додому ніколи ходить. Костя уже заробив борошна, і гречане брат привіз ранком, повисипали у засік борошняний. Мама качалкою натоптуе, засік чималий, хліба повно. Мама продає муку, полотно, рядовину і мішковину.

Готовять на пряжу, коноплі мнуть вечорами, і мичуть днем, а ті, що висохли, тіпають, і у повісма в’яжуть. Костя каже, щоб тесть купив коня з возом, і упряжью на весну, і це понравилось брату, бо у брата хлопці роблять на полі з дідом, і людям підробляются. Костя предложив брату у лісі вибрать граба на сані, викопать і зробить, а Костя за роботу заплатить. Це не довго, на другий день і викопаний. Одрізали на полозки, до пильщиків. Ті сразу роспиляли - і до майстрів. Копили з дуба, обрізки з млина, а оплені вербови. Все приготовив - і до майстрів. На голоблі у лісі вирубав. Майстрі зробили до кузні, і скували. Зіми ще нема, зачинили у возовню. Під полозки попідкладали.

Брат зробив ящик, рожни у плені приробив, готово. Симья, усйого треба. Сані єсть. Заплатив Костя. У млині продає борошно, як находяться купці. Брат довольний - у його єсть кінь і віз, а саней нема, а тепер єсть. У Костя нема коня, а сані уже єсть. Костя меле. У хаті майстерські живуть, а подушки на полу у новій хаті на жертці вісять.

Костя береже млина. Мама сказала: научись строїть млина так, як музикант балалайку, так вона (і) робит(ь). Метка (мітка), щоб камінь був на своему місці, і площа по ракшину (?) вже за це время научився кувать, і сам знімае залом, і кладе сам, а це главне. Паша обідать носить, як єсть робота, а брат привозить. Купляють у млині, і дома, як у млині нема, Костя направляе. Хазяйки прядуть, а Паша годує скот. У брата воли, оре людям на зяб, і хлопці з дідом.

Уже холодно, воли додому прийшли. Мама пряде, а невістка намотуе, і виквашуе, і снуе. Бабка хоче первою наложить, уже не носить молока, (бо) купили корову, доглядають. Наложила мама бабкі полотно, і тче. Бабка суче цівки. Насуче, і йде додому, а нивістка пораїтся коло скотини. Сіна наносили у возовню на сторону, при завирюсі набере, і положить, а полову гричану і просяну - у хату на стелю.

Це все зробили, як молотили. Невістка ряд(н)ом за чотири конці носила на хату, щоб було типліше зімою у хаті. Костя заказав у сапожників чоботи 3 парі: собі прості, а мамі і Паші - чорноголовці для празника. Вони ходять у церкву кажду неділю.

Полотно бабки виткали, і скинули, наділи своє, і тчуть, а рядовину заснували. Полотно кончили, а рядовину начали. Уже підходить празник Роздва. У Костя роблять ступи, кутю товчуть, і з ячменю виходить харашо. Тіль(ки) треба ставать на очередь. Сухий ячмінь, теплий наключений, сиплють у ступу, бистро виходить. Крупа луска отпалюїться дуже легко, а ступи дві разом товчуть. Люди знають сами, уже приспособились, і меле, і товче. Разом на валу зачепи: одна для однієї ступи, а друга для другої. Сами люди це роблять.

Поїли кутю, завтра Роздво. Попорали скотину, убрались, чорноголовці понадівали, біли кожухи і гарні хустки - польська фабрика виробляла, Лодзя. Пішли у церкву, був великий празник для людей. Вони називали Костьову маму "одирвана", цебто по руські "отшельнік", которий не прінадлежіть ні до якого берега.

Сваха, мама невістки, ще не бачила свахи, а то уже при встречі і ціловались. Костя мама ще молода, нема 40 год, а їсти є що, і скорб пройшла, має сина хазяїна, а то був наймит у багача (трохи дід Іван згущує краску, по-моєму - Б.М.В.) Прийшла сваха додому, свату розказує, а на другий день прийшли у гості у нову хату. Но не топлену, і хазяйки поудягали ту зімню і праздничну одежу. У хаті чисто, і нивіщини (невістчині) подушки висять, піл засланий. У них було що їсти, і горілка була. Нивістка Свиреденка покликала, понаставляли, і горілку уручили Свиреденку. (Він) батькує і частує. Маруся не пье горілки, а гості випили трохи, і дивляться, як дві систрі. Сваха дуже була гарна, тільки нікуди не ходила, бо скорбила за своїм життям. Костя тоже був дома, спав у мастерські, убрався, і увійшов у хату. Сват сам не роздивився, мужик грубий, молодий, на литці (лиці) свіжий, а Свиреденко вихваляється своїм пастушком. Бабка прийшла пізніше. Сваха себе почуствовала по совісті, що вона вірила людям.

У хаті ікони (в) углу стоять дідовськи, котори хранились на хаті закутани. Дороги ікони, одна стояла на підставці, і догори здорова. Сини Константина Івановича судились за ту ікону, вона була дорога, і узрачна. Так отпраздновали гості Марусі, костікової мами. Костя погостив, а увечері пішов у млин. Свати і сусід гуляли до смерку, і бабка сусідка.

Празник ушол, взялись до роботи. Хазяйки за полотно після Роздва. Наклали бабкі сукно, тчуть. Кость привіз віз муки за празник, висипали у закрам, і до роботи. Тесть хоче намолоть на літо, привіз і скидав йому. Костя ночью меле, аж утром приказав, щоб забрав. Повимелював за ніч, видае і приймае. Привозить і син тестя, Костьу одвіз додому, що було. Меле далі. Утром сам помолов брату Паши, погрузили на сані, і своє ночне одвіз, Костю, і собі. Костю висипали у засік. Наплив на молоття великий каждий день. Костя днів два, а то три помеле, і кує камені. Меле чимало, як єсть вітер.

Невістка годує скот, і вичищае, брат саньми вивозив гній на город, щоб у дворі було просторніше. Сукно виткали, бабкі наложили своє полотно. Паша годує скот, корова буде з телям скоро, доглядають, прядуть клочки, і мотають. Костю провідують. Костя пиридае своє борошно.

Приходить весна, кончають полотно, і виморожують. Ще єсть рядовина основана, полотно скидають, і рядовину накладають. Корова найшла теля (чого – найшла? Народила, як водиться, …, а правильно – отелилася - Б.М.В.) Молозиво доять, хотять забить олії. Брат, і остальни саньми поїдуть до олійниці. З`їздили, забили і макуху привезли.

Рядовину втикали, а клочки прядуть і мотають. Мама продає муку, кустарі купляють на літо, бо літом готовять сімена на весну. У Костя в амбарі (цей раз – амбар, а не інбар - Б.М.В.) мішки єсть, наберуть. Це буде ярина у Лисицевому, а зімина у Церківці, толока коло Боротянки.

Весна. Брат жінки пошли сіять. Воза, коня, воли, наложили сімена, і у Лисицеве за один день Костю посіяли ячмінь, і овес. Брат, і два хлопці, старший кіньми, а брат волами з другого бока, а малий волочить. За день бахнули, на другий день собі, і діду за день. Дід розсівае, а вони запахують. На третій по договору хазяїн розсівае, а вони запахують. Пириїзжають до другого, не успіють, рано кончають, і далі. Так підробляються, пока посіють ячмінь, і овес, а тоді лущать на пар сапаторами. За день злущили у Церківці, і заволочили, а тоді собі. Костю за один день посіяли просо і гречку, а тоді кому по потрібності. Обсіяли, городи оруть. За день двома плугами на горі, і на низу коло хати виорали. Поставили воли, і коня, і воза. Тепер, де по нужді, сами беруть воли і коня. Сани у возовню поставили окуратно. Хазяйки порають город, а скот на Пашу. У череду на толоку до Боротанки, а на городі садять картошку, буряки посіяли і все остальне.

Костя прийшов додому, і у лісі заготовляе дрова. Мама попродала муку, гроши у мами, і полотно. Костя у млині продавав, гроши собі брав, чоботи купив мами і Паші. Зря не тратить. За воза і коня мама заплатила, розщиталась.

Брат коня бере город виорать або толоку, (а) то і воли. Набірае харчів для волів і коня. Шаньку овса набере сестра його. На луг собіраються гуртом сіно убірать. Брат бере і хлопців помогти Костю, бо у Костя і кінь з возом. Воли поїхали і скосили. Костя косив общіми силами, хлопці рострушували і сушили сіно, гребли і складали всі гуртом. Понакладали і превезли Костю два вози, воловий і кінський, скидали, і склали. Утром знов поїхали, набрали Костю на воли, а брату на коні, два вози. Костя волами приїхав пізно, а ті поскидали і прийшли помогли скидать. На другий день знов поїхали.

Костя рано волами поїхав, приїх(а)ли і наклали. Назад приїхали, скидали один воз Костю, волами приїхав Костя - тоже скидали. На другий день поїхали наклали і перевизли, додому. На другий день также приїхали і забрали сіно, додому приїхали. Костя не скидав, а утром скидали, і оформили скирду. Соломою викрили, а на другий день на жнива пішли.

Жнива недалеко. Скот мама вигнала, і собі вийшла. За два дня гу(р)том связали, пішли косить собі, а Костя у городі скосив, і связали. На третій день поїхали по снопи усі семьею, бо Паша не може подавать. Паша конем, а Костя волами. Пока (п)риїхав, то вони віз наклали. Мама з долівки подавала і командувала. Наклали воза, і на воли, поїхали. Приїхали, скидали і склали. Мама скидала, а Костя стіг клав, Паша підтягувала Костю снопи. Поїхали знов і наклали, скидали, так пять раз з`їздили. Ще раз конем з`їздив Костя з Пашей, вона накидала, а Костя подавав. Приїхали, скидала мама, і пишли отдихать. Мама, поки вони приїхали, скотину упорала. На другий день так само, а на четвертий день закон(ч)или.

Брат забрав з хлопцем коня з возом і воли, а Костя узяв косу і пішов косить ячменю. Брат собі снопи возять, і ще кому. Його віз і кінь. Костя косить. За чотирі дні скосив і поїхали вязать. Оруть кіньми на зяб хлопці собі, а Костя в’яже ячмінь і овес. Костя в’яже, а Паша накачуе. Мама сама в’яже другий день. Ячмінь з`язали, а мама пішла додому. Костя наклав ячменю, приїхали, скидали, овес з`язали і звозили. Костя тиждень поорав зяб, а потім пішов косить гречку. Хлопці взяли воли і плуг, кіньми за два дні доорали зяб, а Костя пішов вязать гречку і просо. Брат з хлопцями оруть волами і кіньми зяб у людей, кому треба. Костя забрав воли і возить гречку, а тоді помогли хлопці. Перевезли за день трьома возами. Брат стоги складав. Склали просо і гречку, воли забрав брат з возом, а коня оставив. Молотить Костя, Паша водить коня. Мама солому убірае, а Костя зерно. Снопи настілае, і так каждий день. Помолотили зімину, і пішли сіять зімину коло Боротянки.

Усі, і Романці, за два дня посіяли жито, а тоді і собі. Костя взяв коня і возить гречку, а Романці волами і конем сіють, кому должни. Костя з мамою возить гречку і просо конем із Лисицевого, недалеко. Овес у шаньку, кінь їсть, пока скидають. Пообідають. Так снопи перевозили, молотять конем ячмінь. Помолотили і повіяли, у засік засипали. Овес тоже убрали, тіки баба молотить ціпом гречку, а Костя пішов у млин. Накува(в) каміння, прийшов набрав ячменю, і поїхав у млин. Набрав дерті для кабанів, і Романці тоже, помолов їм. Кінь і віз дома. Хлопці беруть коня, і сіють по договору волами, кіньми допахують, а двома боронами доволочать до вечора, і додому. Хлопці уже приспособились. Костя меле, ночью малий вітир, гречку меле, дерть. Жито і пшеницю. Хлопці після роботи привозять ізмолоте, і довозять молоте. Діду і Костю змолоте одвозять. Баба висипае до порядку. Обсіялись, а на зяб ще оруть.

Бабка уже стара, а дід ще робить… Хазя(й)ки конопли порають, готовлять на зіму. Прошлогодня теличка буде коровою на будущий год, корова ще дае молоко. Баба домолотила гречку, а просо ще стоїть не молочене. Брат(у) пахать закончили. З хлопцями просо помолотив, а мама зе(р)но убрала. Костю помогають, собі сами мелють, насипають і убірають. Намелюють на зіму, і Костю вивезуть.

18 сентября 1845 года Костя має сина, назвали Дмитрій Константіновіч. Бабка Свириденчиха прийшла, сваха і сват, Свириденко як батько. Мама приготовилась, а горілка була, за стіл посідали. Свириденко управляв порядком. Породілля больна, мама сама. Костя додому приїхав.

Хлопці привезли муку і поїхали. Костя убрав до порядку, увійшов у хату нову, погуляли христини. Время робоче, і Костя пішов у млин до роботи, а гості розійшлись по домам. Мама пішла убірать город і скотину порає. Корова телиця, буде теля, і у телиці буде теля. На весну ожидають дві корови. Мама город убірае, картошку на купу, а потом переберуть.

Гарбузи і все осталь(не), і сояшничиння, і нагорі рижий у снопах баба переносила, і перемолотила коноплі сушить вимочені роботи багато, і скотину порає, а Костя доглядае млина, як вимеле до камінь кує, і приймае зерно, осінью багато гречки на крупи меле, а хазяїн дома до толку доводить - (пр)осівае і провівае. Поорали, посіяли, і воли дома. Кінь часто бувае у брата, і до дому приводять.

Підходить зіма. Мама з братом хоче олії забить, рижій єсть. Дома часом Костя, то уносить пшеничну полову у сарай в углу сипле, до стелі загороди з одної сторони, а з другої воли, кінь, і корова, телиця, а у загороді ще і два засіки. Один з лоз, а другий з шалевки. З мамою із шалевки винесли, а лозовий не війшов у двері, так у углу і остався, у йому зерно.

Начина зіма, мамі багато роботи, а Паша пряде коло колиски. Мама носить сіно у возовню, у засторонок, зімою готове буде скотині. Вечорами мама пряде на (ве)ретена, понапрядае, а утром невістка помотає на мотовило. Сама пряде цілий день, нікуди не ходить, коло Миті. Митя росте, а мама пряде коло його колиски. Баба надворі порається, нема коли у хаті. Брат заколов кабана, довів до толку, і пішов додому.

Зіма. Витягли сані надвір, запріг хлопиць, одвіз Костю у млин зерна. I своє зерно одвіз, а борошно Костя погрузив, і привіз Костю саньми. На другий день своє привіз, і Костьове борошно привіз, і висипали у засік. Костя вибрав зерно із меленого в сараї у мішки, і хлопець привіз йому у млин. Костя сам випхнув у двері лісяний засік, там що то буд(е). Овечки хоче мама купить зімою на весну.

Костя за ніч помолов собі (і) їм, забрали собі і діду своему, вивезли зерно, а муку Костя погрузив і привіз, висипали у засік. А баб(а) утоптала качалкою у засіці. Паша пряде і сина доглядае. Пряжу ночну змотує у десятки, а вечором мама допізна напрядае, а утром змотують. Бабка хоче полотно накладать, но мама уже робить по хазяйству, а вечорами пряде.

З нового году буде молоко. Невістка надворі порає скот, а мама буде ткать бабці, договорились. Костя зделав для овець жолобок, і для сіна драбинку. Мама купила десять овець і барана, зачинила у загороду, і полову дошками загородили. Овечки полову скоро догодують. На обід коровам дають полову, макухою мішану, а на утро сіно, і на ніч коню овес. Овсяну полову мішають мукою. Полова єсть у дворі, у кагаті, пока вибірають.

Уже Новий (рік), Роздвяни празники прошлі, накладають полотно. Бабка тче, і онука доглядає, уже замічае маму Митя, і бабу. Бабка дає соску Миті з молоком, як видоїть корову, і буде молода тоже скоро. Варять буряки і січуть коровам, домішують до полови. Мама корову доїть, і топить піч у нові хаті. Скоро Стрічання. Ма(ма) хоче до Стрічання доткать полотно для бабки, і своє накласти. Митя, як росповитий, гуляе, махае ногами і руками, і сміється до мами. Бабі робота не дає забавлять онука. Да і чужа робота по привички, ну кончає, і скидае, своє засноване буде надівать. Скинула і наділа, празднуе Стрічання.

Костя на зіму і на літо понамелював своїм родичам і їхнім родичам, і знакомим, і котори успіли, а єсть іще ціпами молотять у клунях. У млині завізно, но за ніч, як вітер, усе вимелює, диржить каміння на справі, освоїв харашо. Засік борошна, і засічок порожній на пшенишне хоче на літо намолоть. Набрав у мішки пшениці, і вивіз, муку забрав до дому і висипав, утрамбував, накрив простинею пшеницю.

Змолов, і борошно привіз брат жінкин у засічок, утоптали. Невістка пораїться у дворі, мама тче і топить, а Митя гуляе. Утром попьє молочка з-під корови, і гуляе, махае ногами і руками. Мама тче, а увечері пряде на рядовину, мішки. Полотно скинули, а рядовину наділи, полотно на мороз намочили, і послали. Тче і онука доглядае, но він спокойний. Каждий день утром вип’є з-під корови четвертушку молока, а тоді ма(ма) попораїтся, і попорає скотину, погріется у хаті, Митю годує. Часом у обід кашу молошну дае Миті, уже скоро півгода.

Рядовину скинули, а мішки наділи. С скоро Йовдошка, єсть теля, і у молодої корови обидва бички. Баба доїть молозиво, а Костя привіз борошно, і у мішках поставив у амбарі. Набрав ячменю на обмішку для скотини і кабану, годують до Паски.

Мішки скинули з верстатя, прядуть клоччя. Баба днем пряде клоччя, а увечері удвох прядуть. Баба потроху з мішків продає борошно. Од Пасці(ки) беруть пшеничне. Костя набрав пшениці і одвіз у млин, за ніч помолов, і ще набрав зерна. Вивіз, а борошно привіз, і висипав у засічок, бо уже мама попродала. Набрав жита, одвіз, і привіз борошна.

У засіці трохи вибрали, він досипав, а мішки забрав у млин порожні. Коня поставив, і пішов помолов жито і пшеницю, привезли Романці. У мішках поставили, і поїхали. Купляють з мішків ковшем. Мама накидае і продає. Житне, но більш пшеничне купляють з мішків. Засіки накрити з борошном, борошно у мішках, і житне, і пшеничне. Каждий день єсть покупатели. Прядуть і мотають, готовять на будущий год. Митя підросте, то буде легше.

Готовятся до весни, ростає на дворі. Сані привезли і заховали, підклали під полозки, хай ждуть свого время. Овечки тоже єсть, уже ягнята, по двое і трое. Борошно з мішків випродали пшеничне і житне. Костя набрав пшениці і жита, одвіз у млин, виносив на гору, а борошно на віз склав. Замкнув - і додому. Поставив мішки, пшеничне отдельно і житне. Мама бачила, продає. Поснідав і набрав харчів, пішов у млин, меле людям.

Весна, готовяться до сівби. Коло Боротанки зімина, а саме жито посіяне у Церківці - ярина. У Лисицевому толока. Ярину сіять у Церківці, сімена набирають, овес, ячмінь. По половині - десятину ячменю, і десятину овса. Підсіять краї рижієм. Посіяли у Лисицевому, полущили толоку і заволочили. Посіяли просо, а брат забрав тягло, сіє волами і кіньми, кому договорився. Там гній вивозять хлопці, брат жінчин місяць проробив. Воли і коні там на паші, хлопці по очереді пасуть у ярах на толоці, а зранку пар оруть і гній возять. Костю вивозили три вози. Возять хлопці і брат жінки, пасуть корови і овечки, виганяють пастухам на толоку, а самі на городі.

Коноплі посіяли, картошку посадили, траву косять. Костя більш у млині, чем дома. На луг собіраються косить одним конем, Костя і Романці. По возу поїхали скосили і посушили, і по возу привезли, а тоді поїхали по сіно. Чотирі вози: два Романців, і два Костю. Кость волами, а хлопці кіньми, і так чотирі рази зїздили, а п’ятий добрали. Дома Костя свій берег скосив у Церківці, перевизли Костю чотири вози, а собі два за день, бо близько, волами до Боротанки. Мама з колискою, і брат з хлопцями, сразу накосили сіна, і викосили до води траву, хай сохне, і косять жито утрех, а трое в’яжуть (апостроф!!! – Б.М.В.)

Вечором на віз поклали трави - і додому. За три (дні) викосили. Костя на гарбу забрав сіно, приїхали додому. Ячмінь поїхав косить у Церківку, накосив трави волам, косить ячмінь, вечором сіно іще докосив на ніч волам. Приїхав до хати, воли поставив, сіна наложив, а утром забрали вози, по снопи назавтра. Костя піша пішов і до вечора косив, додому поїхав утром. Колиску узяв, мати вийшла пізніше вязать. Костя докошує, а вони в’яжуть. Костя ячмінь докосив, овес косить, а хазяйки в’яжуть.

Мама пішла додому порать, а Паша сама в’яже. Кость косить покинув, і набрав 2 копи ячменю. Посідали, і поїхали додому. На другий день забрали воли, возять собі снопи, прийшли помогти вязать. Костя овес косить, а вони зв’язали ячмінь, і трохи овса. Мама виходила вязать, і пішли додому, а Костя сам пішов, докосив овес, просо, а гречка осталась доспівать. Звозили жито од Боротанки на стіг, а тепер пішов Костя косить гречки, а Романці возами собі звозили, і возять кому должни. Кость косить гречку, і просо начав косить. За два дня викосив, і зв’язати треба. Паша дома, а Кость з мамою пішли, і перевесла понесли. В’яжуть гречку, на другий день зв’язали, на другий день просо зв’язали, а на третій толокою привезли, бо недалеко. Мама гречку молотить, а коня нема. Костя зерно все убірае, а Паша на возику поставила, він (Митя) у возику сидить, а вона помагає молотить. Полову Костя убірае, і що ранше намолочено, убрали, молотять. Приїхали гуртом, привезли просо, коня і воза покинули. Костя став молотить котком, а мама убірать зерно, жінка Паша - солому. Накрили соломою, а жито молотять, віють, і у засік. Мама вимазала лісяний засік, висох, можна буде насипать і туда, як не буде міста…

Тут закінчилась 53 сторінка дідової повісті.

На цьому місці скінчилися мої (Б.М.В.) сили переказувать той безкінечний одноманітний потік роботи, бо мене у тій історії більше всього цікавили люди, їх переживання та стосунки, а тут чим далі, тим менше того залишалося. Повість стала безкінечним потоком про роботу, за якою не видно людей, я попробую просто переказати подальші дії.

Із тої історії про життя моїх предків я зрозумів наступне:
1. Праці у їх житті було багато, а розваг та веселощів – не густо.
2. Той, хто не лінився, мав собі достатку. Якщо вдова Маруся трудилася день, і ніч, то за п`ятнадцять років заробила вона сину Кості своїми руками і на хату, і на млин… Достойний приклад для всіх…
3. За такою роботою (або через специфічний переказ діда Івана) у повісті втрачалася цінність самої людини. Ось на 60-й сторінці бачу наступне. Дід пише, що Костя у той день привіз, куди висипає, як утоптує, які мішки бере, і куди з ними, і за чим іде…, а вгорі, над стрінкою, зверху добавлено надпис: «1847 года декабря 15 дня нашли костю дочку, і назвали параскою». Далі пише, що Костя цей день не празнував, і пішов на ніч у млин… І я розумію, що значення події народження нової людини у сім`ї незначне порівняно з повсякденною роботою: зерно, мішки, скотина… І те, що імена дід здебільшого пише з малої літери - дуже і дуже символічно. Відображає ставлення, як і та приписка вгорі про народження Параски. І чому – «найшли»? Дитина зазвичай народжується, а не знаходиться невідомо де… І через які ворота людина виходить в світ, дорослій людині теж відомо.

На цих п’ятдесяти трьох перших сторінках дідової повісті містилося 17 з половиною тисяч слів… більш ніж 300 слів на одну сторінку…

Далі я вирішив пропускати одноманітні подробиці роботи. І почав набирати текст вибірково, де що ще було цікавого у історії, яку описав дід Іван.

Всього два перші зошити мали 96 + 67=167 сторінок. Це більш, як 51 тисяча… а ще малий зошит мав 124 прономеровані сторінки. І хоч там подекуди зустрічались пропуски, більше сотні сторінок теж було списано дрібним почерком. Хоч і сторінки дещо менші. Це теж, мабуть, тисяч 20-25. Загалом набігає близько 75 000 слів у рукописі діда Івана… Це з двома класами церковно-приходської освіти !!! – Б.М.В.

Дорошенко Трохим, наш дід по мамі, кондуктор на залізниці, родом з сусіднього села Юшки, перед війною помер від тифу Ось що заготовляв на зиму Костя у той рік: жито, гречка, просо, полова, рижій, гарбузи, солома, пшениця, ячмінь, картопля, борошна повні засіки… Тварини на хазяйстві такі: корови з телятами, овечки з ягнятами, барани, кабан, воли, коні…

Узнали, і Юшки (мамине село! - Б.М.В.) і Зікрачі, що Костя робить крупи - везуть…
Брат даже у Кагарлик у неділю звозив, продав крупи…
У нежилій хаті у Костя єсть віялка, і решета, так що одсіє муку, а крупу на віялку через решето… (Тобто, у Кості, крім жилої хати, вже є і нежила… - Б.М.В.)

Романці своє покосили, і прийшли, помогли Костю…
Скоту багато, дві корови на зіму, одну продає, тільна, і дві телиці тільні, і два воли на будущий год третяки, і телята на зіму остались…

На лузі Кіловські млини стоять на воді, і мелють, і валяють сукна… (Кийлів, Килів – село навпроти, на лівому березі Дніпра, і зараз там стоїть - Б.М.В. )

У Кийлів - човном через Дніпро на зібрання євангельських християн-баптистів, 1953 р

Човном через Дніпро на зібрання євангельських християн-баптистів у с.Кийлів. Серед віруючих бачимо Івана та Євдокию Білодід, a також нашу майбутню маму - Дорошенко Галину Трохимівну, що с сусіднього с. Юшки



А це фото я знайшов випадково в Київській канцелярії ВСО ЄХБ. Сучасний молитовний будинок баптистів у Кийлові - Б.В.


«1847 года декабря 15 дня нашли Костю дочку, і назвали Параскою» - надпис зверху, добавлений. Невістка за дві неділі видужала, і у хаті порається… (То це тепер у сім`ї дві Параски – одна Паша, мама, а друга – дочка - Б.М.В.)

Костя дав жінчиному брату дев`ять овець і барана…
Романці саньми їздять даже у Кагарлик на базар…
Митя колише сестру…
Костя продав старі воли пану Кагарлицькому на вивозку буряків, пан купив…

Солому рижієву на топливо, гречану на попіл, золять полотно і сорочки. Як перуть, то золять у жлукті (дерев`яна посудина для зоління білизни - Б.М.В.), бо мила не було тоді…
Гречки намолотили багато, брат жінки возив у Кагарлик, здорово купляють, і дома мама продає…
Привіз гречане змолоте, і у хату понаставляв, щоб обробили, і обмішку привіз у лісний засік. Що не вошло, то у мішках стоїть, пшениці набрав і змолов, у засічок висипав. Набрав жита, змолов, привіз… було на зіму що їсти уже сім`я п`ять душ…

Свириденки не родаються: дід і баба старі, а хлопці люблять трохи горілки. Костя не п`є, само діло не дає, і нема з ким пить…
Парасці другий, а Миті п`ятий, вже цівки суче…

І знову на сторінці 67 дід Іван пише: «набрав жита, і змолов привіз, і висипав у інбар. Меле людям хто у млині», а зверху, дрібнішим почерком, дописано: «1850 года 29 марта найшли фидоса». Коротко, і ясно. Найшли, то й найшли. Добре, що найшли, а якби не найшли, то нібито теж нічого. Так, промежду прочим. Ну, і з маленької літери – то вже як положено. Це так народився мій прадід, дід Федос, батько мого діда, Івана Федосовича Білодіда, роки життя якого – від 1897 до 1989 - Б.М.В.

Жінчин брат женив сина, купив землі, купив коня сину з возом, і упряжжю, і женив його…
Костя одігнав старі воли пану, продав, договорив два вози жому, і бочку малясу…
Костя намелює усім своїм родичам, до половину ночі єсть люди… Костя сам насипає, і убірає. Як гарний вітер, то за сутки меле до трьох сот пудов…

Уже до шістдесяти овець буде весною, пошти в два раза ягнят, по двоє і троє буває…
Уже сьомий год Миті, Парасці чотири, а весною два Федосу…
Костя… начав молотить жито конем, Митя коня водить… батько подає солому, а Митя розкладає… Мама продала полусотку овець…, і вся робота проходить по обязанності каждого, время йде…

І тут знову – поверх тексту про нескінчену роботу - дописано вгорі на 79 сторінці, а кожна сторінка – це дрібний почерк формату А4, знову дописав дід окремо, знову не основна подія у сім`ї – «1855 6 ноября нашлі Варку». Добре, що цей раз хоч ім`я з великої… Через дві сторінки – теж зверху, вище першого рядка – «Варкі уже год» - дописано. Ой, діду,діду… То ж жива людина…- Б.М.В.

Федосу уже п`ять год…
Параска уже уміє цівки сукать… і уже пряде клоччя…
Костя купив Парасці прядку, учиться крутить ногою… сідала за верстат, да короткі ноги…
Все йде по старому порядку, каждий знає свою роботу без загаду, сам знає, що робить, бо робота перед очима…
Параска научилась на прядку прясти клоччя, а вовни не зуміла…
Баба з Параскою дома. Параска гуси попасе, а тоді баба помогає. А ті косять жито. Поїхали косить, взяли Параску загрібать, а Фидос гуси пасе і бабі помогає. Варя бігає по двору, Костя косить, а Митя і мама в`яжуть…
Тепер аж три пряхи, а то сама мама пряла, ткала, бо не було нічого, (мабуть - нікого - Б.В.) кроме поросяти на мотузку, і Костя був на мотузку…

І знову – тепер над 85-ю сторінкою – зверху дописано: «1858 года марта 25 родився йовту(х) константинович»… - Б.М.В.

Костя договорив дяка, щоб учив грамоти, і других чоловік десять. Учить зімою, тетрадь не було, дощичка камінна, і грифель писать, а тряпочка стирає. Фидос запише те, що йому преподають - своїм показує, да батька (на)учив писать фамілію, і цифри. Усі учились у хаті, два годи поучився, і був грамотним…
Варя на прядку пряде клоччя…
Дома пораються коло скоту, чотирі телиці, два бички, чотири корови…
Увечері усі прядуть, Фидос читає, слухають…
Костя має молоді бички, три пари волів, і два коні… Костя воли одні продав, і дві корови продав, а молоді доповнили число чотири. Воли дві пари осталось, півсотні овець продав у вовні, а остальни постригли…
Буде чотирі корови, і два воли на весну, а овечок не можна пощитать, бо за зіму здорово добавляються…
Прядуть і тчуть, а у неділю займаються грамотою: писать, і читать, і щитать…
Уже і Параска достає ногами ткать…

Весна. Сіють батько і Митя, Хвидос і Параск(а), даже Варя волочить. Батько розсіває, Митя молодими неуками(?), а Хвидос і Параска старими, а Варя волочить конем, за день ячмінь посіяли, а на другий - овес, і пішли лущить толоку…

92-га, остання у першому зошиті сторінка, зверху дописано: «1865 год Костя з Параска уже взросли».

Кость купив бочонка дубового, єсть багато рижію на олію. Запрягли сані, набрали рижію і забили олії у Куликів. Бочонок утрьох: Митя, Параска і Фидос на базар, продали. Параска купляла собі, що їй понаравилось, уже дівка. Хлопець, не смотря, що Фидосу 14 год, торгував, і одчитався перед бабою за гроши. Ще раз поїхали, і Параска так же, і наторгували. Параска купила гарне пальто і хусточку. Набрали крупів у сані, поїхали і продали тоже. Параска купила обуві, летню (і) зімню, і Фидос. Приїхали, одчитався перед бабою…, а ласощів не купляли…
Фидос получив доверія у хазяйстві батька…, а баба і мама любили Митю і Параску…
Параска довольна, що Фидос позволив, і дав гроши, що її наравилось, накупить, а було все…, а іще Хвидос затеял, набили олії без загаду, продали, і Параска купила два платки найкращі… (було чим сестру побалувати)

На цьому закінчився перший зошит діда Івана. Другий зошит, неповний, 67 сторінок, починався трохи веселіше - Б.М.В.

Зошит другий

Костя, щоб обслужувать скотину, коли ... начала розмножаться (це на п’ятий день Божого творіння світу чи коли? - Б.М.В.), то заказав два цебра. Зробили бондарі, один поставив у овечок, а другий у скота (телят), і відра тоже. Називались цеберки, робили бондарі, наливали у цибрі, овечки окружали і пили по очереді. Телята у загороді пили з цебра, а скот з відер напували. Колодязь був рудниковий під городом сусіда на дорозі, но вигороджений лісою. З колодязя бігла вода до ровчака у берег, у хату наносили води у діжку.

Як Костя продав пану воли, жом начав брать у пана і маляс у бочці, то тоді перерізав бочку пополам, і два перерізи поставив у хліві, і не замерзали зимою. У хліві було тепло, стеля, а на стелі сіно, лазейка закривалась, і драбину приймали.

Костя було рано вимеле, і прийде наносить води. Посніда - і на роботу до утра. Батьків кожух і валянки, і сутки у млині. Йому привозять і отвозять, додому также, жінчин брат вивезе і привезе кажде утро саньми. Одвозить заробіток суточний, так(ий) порядок существував у Костя.

Сватають дочку Параску у Костя, і дойшли согласія до Чхалів. Костя хоче і сина Дмитра оженить, за одним хлібом весілля (од)гулять. Це тоді було право у батьків, не так, як зараз, а ще підбирали по подружжі близьких людей. Костя отдав дочку, і сина женив, узяв невістку, зробив у другі хаті піч, і пирийшов у свою хату з бабою.

Варя, Йовтух і Фидос - у времянку, топить єсть чим. Костю уже 17 год (насправді Костянтину Івановичу було 51 рік у 1870-му, тут якась помилка - Б.М.В. Мабуть – Федосу –Б.В.), а Йовтуху 12 год (тобто йде 1870-й рік, у Симбірську якраз родився Вова Ульянів, який потім перековеркає весь світ, і цю сім`ю також - Б.М.В.) хлопці роблять на полі, а Фидос грамотний, на базар їздить. Рижій заб’ють у олійниці - і макуха для скота, олію попродає, а гроші бабі отдає. Баба живе у времянці, верстать тче, а хлопці помагають…

Костя Варі купив прядку, бо Параска забрала з собою до Чхалів. Кость дав Парасці корову (мабуть, придане – Б.В.)…

Тоді ткачів було мало, а мама уміла і справу вязать сама, і невістку научила тоже ткать. Уже виткали два полотна і дві рядовини, чотири сукна. Тчуть сукна, і вовну прядуть, а Варя клоччя пряде і приносить веретена у мірці, Костя на мотовило змотує, а Йовтух на клубки мотає. Цілий завод, робота усім єсть. Баба пряде вовну, Паша коноплі, а Варя клоччя, і все це Федос і Йовтух змотують на десятки. Виквашують - і на мороз, вимиють, висушать і мотають. Іще виткали два сукна, мішки наклали. Тчуть, а вовну мама пряде, і хлопцям єсть увечері і зранку робота, а днем скотину порають…

Увечері наварили борщу з лугового щавлю, картошки, повечеряли - і спать. Утром докосили, і сушать. Отдихають, купаються і загоряють. Пішли у невелике озерце, сколотили, а там є риба. Наловили руками, батько і хлопці почистили, наварили ухи, цибулі накидали - і уха. Пригласили Романця, повечеряли, отдих, луговий запах, а комарі…

Поїхали з мамою у Кагарлик на базар, продали олію, і купили, що треба… Фидос одчитався, бабі отдав гроши. Баба договорилась з портним, пошили три бушлати хлопцям. Миті бикеж (бекешу), щоб було у чому ходить до церкви з невісткою. Портний купив три сукна, і три полотна на підкладку, а хлопці ходили на примірку… пальто пошили. Порощитувалась бабка. Фидосу, щоб Варі купить модне пальто, сказала, і хлопці набрали рижію, і одвезли на базар. Варя купила модне пальто і хустку, платки два, і в майстра заказали золоті сережки, і приїхали додому. Баба каже, ще треба гарні чоботи і ботінки. Тоже набили олії, продали і купили, які Варі понравились…

Костя продав дві корови, а дві молоді будуть коровами, два бички будуть волами, четверо літніх телят, два бички і дві телички…

Різдво. Костя один день отпразднував, і пішов на роботу…
Хотять пристройку до хліва зробить, заказали одвірки і двері, три шули і у лісі ощіп, крокви… Костя укрив соломою - і єсть пристройка для овець…

Баба купила хлопцям кожухи, Варі і Йовтуху на виріст…
Костя дав указаніє, щоб забили олії, поїхали утрьох, і Варя, но Варі не хочеться їхати з батьком, а з Федосом, бо вони і сережки золоті купили… Фидос міряв, а батько гроші щитав…

Баба Маруся Фидосу сказала по душам, що Костя весною хоче послать на степ (?), а наші єсть уже там люди, і Костя зажурився (?). Мама нічого не каже. З Нового года поїхав Костя у Ржищів, і заказав фургон–гарбу, і плуга. Но робота іде по старому, ніхто нічого не каже…, Митя має хату, а батько, дід Кость, у своїй, а Фидос, Йовтух, і баба Маруся у времянці…

І скільки роблять жінки скільки роблять Йовтух і Фидос, а спать нігде… Заснув - і уставай до скотини…
Ткаля мама Романцівна, і синок Митя її мазун (улюбленець), і має хату, сам живе і вечором не думає, що там десь прядуть, і напрядають за зіму десять сукон і полотна…, і ніхто не будить рано до скотини уставать, а має уже два сина - Федор і Улас.

Поїхав Костя з Романцем у Ржищів, а вечором Костя приїхав. Пара коней, хурго-гарба, ящик на возі лежить. Випрягли коні і увійшли у хату, посідали обідать. Пообідали і випили, батько Костя, випивши, при Романцю каже: оце я купив тобі коні і воза, а жінку бири у Кожодуба Маркіяна дочку (Кожедуб Мавра Маркіянівна). Поїзжай на степ, я купив землю для вас із Йовтухом. Документи дає, показує. У неділю звінчаєшся і поїдеш, а Йовтух доросте, і приїде до тебе. Костя ні слова, більш був п`яний, а Федос не бачив батька п`яного, но нічо Костя не сказав… Возять гній на толоку, на купи сиплють, а время прийшло, неділя. До діда Костя дід Маркіян прийшов, прибрались, повінчались і додому поприходили. Посадили за стіл, поставили їжу, горілку, молодих удвох посадили, і гостять. Кость не їсть, і не п’є, но сидить і плаче: у вівторок поїдете…

Костя у понеділок нарубав лози, зробив дуги до драбин, накрив полотном, дошками драбини зашив, лапша вербова була для рамен зашивать… Обшив усередині, і зад зашив, поставив у задку скриню, а спереді ящик фургона, і плуга у ящик. Накрили полотном гарбу, і вівторок ще собірався, укладав свою одежу. Баба у Кагарлиці купила чотири кожухи, то Фидос кожуха у рядно замотав, мішків узяв і мазницю привісив до воза. Намазав, і харчів узяв, документи на землю. Все це харашо, не торопя, і не жалея за своїм трудом, спокійно себе чуствує, що Бог дасть. Він був набожний, а Мавра, Фидоса жінка, нічого не балака, і Фидос до неї не балака. Не спита своєї жени, і куда…

1872 году поїхав Фидос Константинович (Федосу 22 роки, а Йовтуху - 14 - Б.М.В.) своїм ходом у Херсонську Губернію на жительство. Не забил своєї Маври, там его ожідает теплая жизнь. Своїм ходом по точному адресу прієхалі, поставили лошаді свої, і стоять коло річки. Травичка уже єсть, коні пасуться, Мавра опустила руки і не движиться, стоїть, як укопана.

Я думаю, не спитавши, дівчину видали заміж, зразу одвезли у степ за сотні верст од рідних... Починай з нуля... Який це стрес, хто тільки уявити може - Б.В.

Люди начали приходить. Поговорив дід толково (який він дід у 22 роки? - Б.М.В.), дали коням міста, воза поставили. Борошна дід купив, спекли хліба, а сала з дому бабка накладала на дорогу. Пішов у сільуправу і говорив, щоб за гроши вилить стіни на хату, і на сарай. Там були люди безграмотни, сразу договарують (його) сільським старостою, і він стає. Писар єсть постоянно, а староста - по селу порядок.

За два дні, солома і вода (є). Люди витоптали стіни. Фидос договорив дві підводи, привезли з району лісоматерьялу. Наняв за гроші, зробили ощіп на сарай, крокви і лати, двоє дверей з одвірками. На хату роблять на своїх харчах, тоже ощіп поставили. Заказав вікна і двері, веде свою должность старости. Ни знаю, получав він за це жалування, чи ні.

Фидос пішов до річки, там очерет єсть, лоза. Нарубав лози на верх (димар), чотирі лати, виплів, поставив у сінях, а Мавра вимазала з соломою, стоїть. Дверці Фидос зробив для заткала і прибив вікна. Майстрі уставляють, а кришу уміють очеретом крить. З Маврою косять очерет, вона на берег виносить, на воза, i до хати привозить, крийщик укриває. За тиждень укрив хату, і сарай начав. Фидос з Маврою косять очерет, привезли, Мавра подає. Укрив сарай, двері поуставляли і вікна. Кирпича купив, піч зробили, поумуровували на привалок, Костя (неправильно, насправді – Федос - Б.М.В.) піл наложив. Мавра долівку робить, утрамбовує, помазала долівку. Сохне усе. Стіни, стелю поклали, привіз Костя (Федос - Б.М.В.) досок, змазала Мавра стелю, піч обмазала, начала балакать (нарешті одійшла дівчина - Б.В.)

Поставили одвірки у сараї, наділи двері - сарай готовий. Фидос коні поставив, перегородки поробив, зробив для коней драбинку, сіна накладає. Поїхали на поле з Маврою сіна косить. Цілина. Косять, віз привезли додому, а то на полі сохне. У середню перегородку сіно кладуть під саму стріху, навозили сіна повний сарай і надворі складають. Йовтухове поле і своє… усі поля покосили, а зерна нема….

На городі викосив, оруть з Маврою город. Виорали, поле пішли орать. Оруть і сіно косять, сплять мало. Купив зерна у мішки, і у районі заміняв на муку. Привіз, купив корову, і теля єсть. Буде з телям.

Жнива. Пішли удвох на жнива. Косив здорово, усі молотили. Корова ходила у череду, і овечки. Як нема дома, то сам пастух одчиня і зачиня, вигонить. Все робили у людей, на городі нічого не садили. Коноплі посіяли у березі, уродили на диво і огурці, тоже коло берега.

Костя (Федос) на должності старости. Найшовся такий хлопець, що не мав коней, з мамою своєю собі виорав поле, і оруть Йовтуху. Дід пішов, сказав, де його поле, і з ним оре. Приспособив йому віжки, хлопець сам оре, собі і Федосу…

Осінь. Дід дома у сараї перегородки збив, ще витоптали інбар із глини…, і на саж тоже витоптали … наробив засіків у інбар попід стінами на ножках…

Весною будуть супрягою сіять…

Дід заказав верстать, баба вив’язала начиння. Получилось, баба пряде на веретено, а дід на ключку суче налигач, обротьки для коней. У район поїхав і купив бабі прядку, гребінку і щітку… Фидос у сільуправі. Зимою багато роботи, налоги і всякі невзгоди.

Додому приходить, у млині купить борошна, і живуть … Зіма несурова, баба натопить піч та й сплять…

Весна. Пішли сіять. Дід сіє яру пшеницю, ячмінь і овес… Трохи посіяв кукурудзи і картошки посадили. Буряки, коноплі… Петі посіяли … полущили толоку… дожидають урожаю … скосив жито, а мама з Петею зв’язала. Пшеницю косять. Федосу скосили і Петі скосили… гречку, просо… пішли орать на зяб… Корови, телиці і теля єсть, овець уже 25…

Літом пошили бобрики діду і Петі, собі юпку і ще одне сукно…

Весною пішли сіять пшеницю ярову, ячмінь і овес… Сіна дід косить, а Петя з своєю мамою звозять. Степ кругом, скільки очі бачать… Навозили дві скирди діду і собі, Петя привіз. Дід дав їм теличку, пасеться у полі, буде коровою…

Мама Петі пошила бушлат, а собі юпку і на зіму обезпечили… Взяла і собі овець у діда на розвід. Дід Федос у заводі (Ельворта) заказав собі косілку і сівалку. Город Єлісаветград пісьменно (завод Ельворті - після революції – «Червона зірка» - тоді тільки-тільки починав роботу, заснований 1874-го. Перший завод сільгосптехніки у Європі - Б.М.В.)

Весною привіз косилку на гарбі, а сівалку за гарбою… Весною будуть сіять сівалкою. Сівалка садить зерно у землю, а руками не все сховане у землю, два пуда зерна економить. Люди, хто схотів, той посіяв сівалкою…

Мама з Петею свій гній топчуть кіньми, лампач роблять із гною на топливо. Замісять, розрівняють трамбовкою, нагострять лопату штиковку, поріжуть, у штабеля поскладають, сохне… Лимпачем гарно топити піч зімою…

Постригли овечки, вовну дід одвіз і здав закупнику. Гроші хароші узяв, і собі оставив. Оглянувся і побачив циганський віз. Дивиться, повертає у двір, заїхав. Удвох коні випрягли, і у хлів. Петя коням їсти дав, а не напував, щоб прохололи…, а брати пообідали і на отдих. Брат з дороги, і його подружка… (Це означає, що так приїхав жити «на степ Кочубея» до Федоса брат Йовтух з невісткою. Рік приїзду невідомий - Б.М.В.)

На другий день Петя з мамою поїхали на сіно… Косарі удвох косять… Невеста на скирті, а мама на полі подає на віз. Петя кладе, Йовтух косить. Висушили, Йовтух возить у свій двір, а Петя у свій…

Жнива… Дві пари коней косить. Одна пара до обід, а друга після обід. Фидосу скосили до півдня…, в’яжуть…, а Йовтух косить людям… Федосу пшеницю скосили… накосили багато людям зімини. У Йовтуха були мішки, то у мішки получив заробіток. Йовтух косив, а погонича давали… багато викосив, і заробив хліба законні. За себе, і за машину. Коням у сараї трохи тісно. Костя (Федос) зробив до сарая пристройку…, у Федоса живуть…, їдять свій хліб. Дав Фидос барана на м'ясо, зарізав і посолив, і єсть з дому сало… Фидос нашлі сина, і назвали Макар, 1876 года, охрестили у церкві у районі… (так народився батько автора рукопису – Б.В.)


Макар Федосович Білодід, розгинав підкови, засуджений за євангельську віру, загинув в ГУЛАГі Вперше за багато сторінок народження Макара, брата мого діда Івана, написано у тексті, а не зверху добавлено. Від Макара вже є фото: могутній бородатий мужик дивиться прямо. Від нього віє силою, і спокоєм. Він руками розгинав підкови. Чоботи шили на замовлення – нога велика, а характер мав настільки спокійний, що мабуть за весь вік, казав дід, нікому не сказав лихого слова.
Забирали його у 1937-му. Разом з нашим дідом, Іваном Федосовичем.
Поставили молотобійцем, а там, як казав Солженіцин, губила не мала пайка, а велика. Виснажувала фізична праця. Люди такої вікової трудової породи не могли сачкувати на роботі, навіть для виживання.
Доходив він на тій роботі довго. Висох на кістки, як і всі. Каже дід, у лазні, як роздягалися, то між стегнами у Макара вітер гуляв і світилося – до того схуд.
Стояв у бараці, грівся над буржуйкою розпеченою. Заснув. Впав. Попік дуже лице, і руки.
Почав здавати. Зовсім. Дід Іван казав: «Якби я знав, що буде, я б їм Макара не віддав. Але ж обіцяли хворих забрати на лікування…, а Макар уже був такий, що без помочі не міг. Хоч і мала на них надія, а все ж була…» Так розлучилися назавжди на цьому світі два вороги радянської влади – брати Макар та Іван. - Б.М.В.

Приїхали, Мавра догляда, а Йовтухова доїть корови… Дід пообіщав брату Йовтуху хату… Витоптав стіни, і поставив кришу, укриває м’ятою соломою. Двері на зиму поставив у сараї. Йовтухова жінка дуже довольна, що у них корова єсть, живуть у одній хаті, єсть світло - лампа гасова (керосінна). Вечорами пряде конопель, у Маври багато при березі родили, і оставались непопрядені … тепер на зиму хватить що прясти…

Якщо розуміти так, що Мавра доглядає малого Макара, коли Йовтухова доїть корови, то рік приїзду Йовтуха – або перед 1876-м, або сам 1876-й, перед народженням Макара, тоді це значить, що Йовтух приїхав одруженим, 18 – річним - Б.М.В.

Макара Маврі за верстат подадуть - погодує і тче. Поколишуть, пока засне, і усі работають… Петя іде додому спать, а вони ще работають…

Фидос довго в управі, там всякі діла спорні бувають, люди рішають. Вигода, і убежденія…

Весна, корови потелилися… поїхали підроблять… землю під сівалку, сіють. Посіяли багато сівалкою, і людям… Лампач готовлять… Йовтуху витоптали стіни, на хату і на сарай купив і привіз дві підводи лісоматеріалу… єсть баран… Майстрів найняв, барана зарізали… Кришу поставили, укрили очеретом…

Макару год. Федос Константинович постригли сина. Уже ходить (дибає)… Мавра літом сукна випрасувала, до кладки (зваляла). Фидос узяв одно - і до портних у район. Добре заплатили, дак він і ті три одвіз і здав. Виходить дороже, як вовна у два рази. То лучше дома у хаті у себе заробить, чем кому-то дать заробить…

Договарують Петіну маму, щоб пряла… Йовтухова буде прясти (яке ж у неї імя? - Б.М.В.), а Мавра ткать… Вечорами нагуляються, напрядуть, Йовтух розбирає, і Петя тож оскубує вовну. Дві прядки прядуть, напрядає цівку. Мама надіва другу, прядуть, а Петя на клубки змотує. Так цівки суче, а Мавра полотно. Рядна виткала, заснувала сукно і наклала, а полотно на мороз. Тче сукно, а вечорами прядуть, і на клубки. Петя і Йовтух мотають і вовну приготовляють для пряжі, цівки сучуть. Заснували друге сукно… прядуть третє, заснували… Тчуть вечорами, робота йде… прядуть допізна, ніч велика… П’яте сукно заснували і виткали…

Празник Різдво… Заснували восьме… заснували девяте… Петіна мама мішки просить. Сукно скинули, мішки тчуть… Дві корови продав, а телички літні остались три і бичок…

Весна… Пішли сіять Йовтух і Хвидос… Підробив землю Хвидосу Петя і Йовтух. Йовтух і його молодиця сіють своє, і Петі посіяли, і підробляють… по порядку просо посіяли, гречку, і кому нужно…

Стрижка овець. Хвидос покликав кому косив, собрались і постригли за день…

Пішли сіна косить… Хвидосу косять… Петя толоку лущить… за два дня дві скирди навозили… і давай жито косить… Баба на городі, Макар дома з мамою… Насипав жита три засіки і пшениці тоже. У мішки на посів…

Макару три годи… Фидос отметіл у неділю з товаришами і порозходились…

Глибока осінь. Баба Мавра кончає рядовину, і заснувала сукно… основує п’яте, тчуть…

Різдво празднують і Новий год, отдихали - і до роботи…

Уже пахне весною… заснували і ще одно зняли, наділи…

Уже дві корови отелились, дають молоко… Набирають сімена у мішки… Посіяли… Фидос воли продав, і корови дві продав…

Пішли косить жито, погонич і Петя косять. Викосили Федосу і Петі, Йовтуху і погоничу. В’яжуть, кому скаже Фидос, косять по шість гектарів за день… Звезли і склали у стоги ячмінь… Молотили у два токи скоро… Зерно на віялку, ярову отдельно от зімнего… Убрали все і на зяб поорали… посіяли зимину…

Пошли работать Фидос і Йовтух, чешуть вовну дротяними щітками…, а пряхи прядуть і змотують на клубки… Така весела вечірня забава гуртова… каждий вечор гуляють трудом, весела дружба і вигодна, живая, каждий дає свій вклад взаємний, хто що має тім, і помагає…

Константин Іванович знає за синів, як устроїв…. Баба Маруся тоже зна, но уже доживає у свої времянці, а Кость у свої хаті. Дмітрій Константинович (старший, первісток, 1845-го) має три сини: Федор, Улас, і Михайло. Живе у другі хаті через сіни проти батька (насправді нібито чотири: Федір, Іван, Улас, Михайло… - Б.М.В. )

Мавра тче, гуртова робота весела, но балакать і співать не можна, бо голови зайняті. Сукна появляються усе нові…

Весна… готовлять грунт… сіють… Погонич на віжках у сіденії на передку, передніми колесами рулює чоловік, і сіють до чотирьох гектарів за день… А проса там мало сіють, і ярової пшениці тоже мало …, кукурудзи тоже сіють мало, бо молотить трудно…

Фидос сам учить Макара грамоти, пише на до(с)точці, провіряє і стирає. Заданія напише угорі, а Макар до самого низу, і так учить… Макар напише, як звуть маму і батька, і свою фамілію, і отчество… Читає книжку уже сам…

У Йовтуха єсть наследнік Яків Йовтухович… Дома корова отелилася, молозива Макар кушає…

Скоро весна, Фидос ярмо купив на воли, весною буде запрягать… Зачіпив сапатор уверх лапами, і потяг на поле. Макар пішов уже, десять год Макару… дав налигач, і Макар повів воли… (Якщо у 1872-му переїхали, а зараз Макару десять, то це вже 1886-й - Б.М.В.

Скосили жито, зязали, і мама Петі з Макаром оруть зяб… Макар осінь поорав, і посіяли під сівалку… єсть дві телички і два бички, ростуть для воза… Волів купив, їздить… На полі кавуни хоче посіять… Купив ружже стерегти (баштан)…

Якову год минув… (це 1887-й - Б.М.В.)
Фидос днем у сільуправі до трьох часов, обідать приходить…
Весна приходить… готовятся до роботи… пішли сіять…
Петя у район вовну у гарбі повіз у мішках…, і сукно продав…
Поїхали, змололи на зіму, і до пряжі гуртом…
Макар грамоти учився, книжки прочотни читав, розвивався, і работав… 12 год має, волами робить самостоятельно на полі (це десь біля 1888 року - Б.М.В.)…
До весни готовляться… Макар волами оре городи, собі виорав, і кому батько сказав…
Чотири корови потелились. Фидос продав дві, а дві осталося…, четверо телят літніх пішли на пашу…
Фидос повіз вовну і сукна у город, собі на пряжу оставив, і закупник забрав вовну, гроши дав, і сукна здав у швейну мастерску, тоже дали гроши, і приїхали додому…
Макар пішов орать толоку, оре помалу своїим биками і співа, мугиче, о родіне что поеть. За тиждень виорав…

У Макара уже єсть воли, і другі ростуть… овечки на зіму знову розділили на два лагеря…
Сукно скинули, і наділи … пряжу мотають, щоб ткать. Йовтух не хоче помогать, а Фидос що поміг, так і осталось, чоловік не спіша живе…

Прийшов визов Фидосу: визиває батько, щоб приїхав, бо син начав бить, батько у дочки живе…

Фидос начав спродуватися (після 1888-го - Б.М.В.) Земля уся посіяна, а хату і сарай (хазяйство) (і машини) не купляють. Так Федос у росстройстві спродується, воли молоді продав, дві корови продав, ще овечки продає понемногу, сукна продав готові, а ці не валяні до поваляють. Коні і віз поставили, віз пізніше буде зимувать, бо не купляють хазяйства. Два вози, воловий і воли продаєть пізніше, а кінний віз і коні самоходом поїде (до дому) у Стрітовку. Овець до трьох сот з ягнятами у двох хлівах. Машини привіз додому, косілка і сівалка (забрали у колгосп мабуть- Б.М.В.) по залізні дорозі до Мироновки. Так уже трохи спродався, ну зимля посіяна, жито і пшениця, сіно на зіму єсть, скот прозимує, а хазяйство ніхто не купляє…

Я у 31 году там був (хоч би назву села написали, діду! - Б.М.В.), то Йовтуха менший син жив у дедові хаті, очевидно дід оставив брату своєму хазяйство, а машини привіз додому: косілку і сівалку, бо і я сіяв, і колгосп сіяв сівалкою, і косилкою косив колгосп…

У тисячу вісімсот дивиностому 1890 году приїхав, бо Макар Фидосович із Макаром (яким? - Б.М.В.) товаришували, були силачі… Микола Круків, Уляни Музириної батько, казав, що Макар Фидосович кінську підкову у руках розгинав…

Фидос приїхав у Стрітовку весною перед жнивами, бо батько своїми кіньми косив зумину людям косілкою. Погонича давали. Батько скидав снопи з косілки, косили людям пшеницю…

Поки Фидос спродався і приїхав, то батько його Костя умер…

Дід Фидос на зіму купив хатку, і десятина 14 сотих города, очевидно це був москаль (тоді служили 25 год), і їх лишали общества, а як приїзжав додому, одслужив, то давали десятину города. Цей мужик виїзжав у Ставрополь, продав кануру свою і город - 1 десятина 14 сотих. Дід зимував у ті хаті до весни…

Землю купив, так називали Музирівське: дві десятини у руку, три руки - 6 десятин, Гусаківське: десятина у руки, три руки, 3 десятини. Мечетівське пів десятини у три руки …

По тому визову, що батько Кость діда Фидоса визвав, Фидос одсудив третю частину батьківщини од свого брата Дмитра Константіновича… Ни сразу, а діло велось довго… Митя купив би ту землю, що плотив гроши за суд, і одчужував…, а Фидос подавав касацію. Последній суд був у Києві, документи були у діда, а дід перед судом найшов… такого, заплатив, що перед судом документи діда Фидоса положили до судового діла, і по тіх документах суд утверділ діду Фидосу третю часть батьківщини…

Дід землю узяв, а хазяйства не брав, ха(та) діда Костя стояла на нашому городі довго…
Дмітрій, як вигнав батько, то йо(му) був приступ за год раз, і на другий три рази, і так увелічувалось, і умер, довго не жив після діда Костя…

Щодо встановлення назви села, «степу», куди їздив Федос, і де залишився далі жити Йовтух, то дані такі: це 500 кілометрів від Стрітовки, це «степ Кучубея», «до Херсона близько», а завод Ельворті - це Єлисаветград. Шукаємо...
Задаємо пошук у Гуглі: «елизаветград кочубей маєток».
Знаходимо: Пивовар А.В. «Склад найбільших землевласників та їх маєтки у повітах Херсонської губернії станом на 1860 рік». Переглядаємо Херсонський повіт. Знаходимо: «Лев Кочубей: с. Заградовка, д.Натальевка, д. Марьевка», і далі «князь Михаил Кочубей: с.Ивановка, д.Анновская, д. Николаевка». Тепер по карті дивимось, які з них стояли на самому Інгулі. «У городі річка Інгул качки ходять…»
Всі шість сіл знаходяться у Заградівській волості херсонського повіту, там же с. Кочубеївка. Правда, річка Інгулець, а не Інгул.
Там і треба шукати Йовтуха і його нащадків.
У церковних книгах Адріано-Натальївської церкви села Заградівка (тих, що збереглися) 1882, 1887, 1894, 1902,1904-1906 р,прізвища Білодід не зустрічається. - Б.М.В.

До каждої ділянки був луг, сіно, і Фидос поїхав з Макаром на луг сіна косить. Сушить і возить, викосили ті три пайки, привезли і наклали скирду сіна. Поїхали людям косить… Фидос з Маврою убірав, а Макар орав на зяб…

Фидос приготовив місто для хати, пізно після сівби навозив дерева на хату, і до зими майстри зопьяли… Купив заліза на кришу, у Ржищеві були жестянщики, і бистро укрили… Сарай зопьяли і інбар… укрили тесом, шалевкою… Осінью уже було своє жито, косілкою скосили…

На зіму у хату не перешлі, а у конурі зімували. Зімою робили двері і вікна, висною поуставляли. Сохне глина. Дід у свої хаті послав поли, була чиста для гостей, а жили у одні хата, і баба Мавра на полі не робила, а кухарила дома…

Весна, сіються. На луг по сіно … поїхали косілкою… Дід купив привод, січкарню і молотілку, установив у привод, запріг четверо коней, і людей позвав, помолотив за день хліб…

І люди беруть і молотять… Макар машиніст… і барабанщики молотять людям, а дід з хлопцем оруть на полі, і до зіми батько молотить… Защитни очки, щоб од барабана зернина не попала у око…

Дід, як одсудив батьківщину, то зробили сарай здоровий, і широкий. Був так званий майстер Мухин, і зробив топчак у сараї, котрий заняв ширину сарая. Такий круг, колесо на кругу, шестирня, колесо із липи, а зуби у колесі із граба… це дід Фидос зрізав у батьковщині, у лісі під горою липи і граби. Купив, поставив млин до топчака, котрий кіньми крутив млина, і пшонобойку зімою…

Люди, хто хоче пшона, коні два зведе на круг, і змеле, або зобьє пшона. Хотя і 20 пудов проса, то переб’є за півдня, а молотить менше… Своє пшоно, своя мука, коли захоче, то, і єсть…

У діда Фидоса і баби Маври нашолся син в 1897 году, Іван Фидосович (це мій дід - Б.М.В.)
Іван Федосович Білодід, 1900 р.н., наш дід по батьку Уже видно, як пішла новая жизнь Фидоса Константіновича…

Тепер іде весна, сівалка сіє на підробленому грунті…
Пішли косить жита косілкою, за день скосили як справ (?), то іще людям того ж дня таку норму дали, то вони і помагають вязать снопи… А як покосять тиждень, то накосять півсотні гектар жита, та пшениці, та овса, і ячменю, і прикотить додому…

Дома уже ждуть машини і машиніста. Четверо коней у привід, і гей! За день змолотили і повіяли на купу, а завтра у інбару засіки понасипали, і убрали на току, а машиніст уже у другого молотить. Змолотив, і так далі…

Так робив Макар Фидосович, тоді женився, його брату було два годи (Івану Фидосовичу). Узяв собі подругу (дядина Олександра), і два раба (що то значить? - Б.М.В.).

Мавра баба заболіла дома, а усе так як показано робиться. Уже осінь, машина і привод дома, зімує. Живуть у одні хаті, баба на полу лежить, сімя на соломі долі, дід на печі…

Макар Фидосович у 1902 году має сина Павла Макаровича…
Фидоса Константіновича ізбрали церковним старостою, начали строїть нову церкву. Батько так як єсть робить усе сам, і хлопця наймає дід, щоб помогав орать, і косить…

Зіма. Батько (звідси Іван Макарович, автор цього рукопису, позначає надалі Макара батьком - Б.М.В.) робить діду у нову хату шафу для книжок. Дід виписував "Сельскій вестник" і "Врачебние совети". Батька учив по советам доктора, і учився, і помогав де у чому людям больним, но не хотів цим ділом заніматься. Во время германської войни був дохтаром, 280-й запасний Госпиталь у Києві. Виїзжали із Київа і знов вернулись. Як кончилась гражданська война, то одпустили додом(у), а у гражданську войну госпіталь работав, тільки ни було главного врача. Врач главний був жінка генерала, і неізвесно, де вона ділась во время гражданської во(й)ни…

Тепер робит шафу у нову хату діду Федосу. На токарний станок понаточував і украшав, і здолав… Купив дід грамофон, і у ті хаті грав, а це була новость тодішнього времені. Зайшов такий же верующий, я(к), і дід Фидос, почув, що співає "Отче наш" грамофон - і задо(м) надвір, хреститься…

Зробив діван у хату діду, там тільки гості заходили, а дід жив у сім’ї. Баба була больна, а дід не хотів сам ухажувать за больною. Ходив у церкву, і строїв нову церкву. На поле не ходив, баба Мавра оставалась сама у хаті, а вечором сходились, і баба була обслужина семьею, водою, і їжею…

Весна. Закон труда один: треба підробить грунт, і сіять… Батько і хлопець, дід - усі за сівалкою… хлопець коні, а батько руль, а дід контроль, посіяли ярину…

Жде молотьба, помолотили собі за день кіньми. Зерно віють і уносять у інбар, у засіки. Убрали. Батько ходив за машиною, а дід давав право кому брать машину… Ночью уставляють, і пізно вечором кончають. Бувало по разному, у кого скільки молоть, і двом за день…, но попробуй переставить з міста на місто, і для маховика рів викопать…

Прядуть полотна, витикають на сорочки і на всяке діло. Робота до весни, а перед весною потчуть. Білять і шиють, кому що.

Умер син Павлуша Макарович.

Пішли сіять на поле ярину, ячмінь сівалкою, посіяли…Батько бачить косілку, і машину молотілку, а хто оре, хто сіє, хто в’яже, і хто возить, того не бачить батько, а дід усе командує, і за все бере гроші…

Батько робить воза, струже у сараї, а зв’язує у хаті, ящик робить, а окують у кузні…

1904 года явилась дочка Євдокія Макаровна, похристили у батюшки, і додому марта 1-го дня. Батько не кончив воза, помогає у хаті, води принесе, соломи, а баба Мавра больна, робить не може…

Собираються три косарі, чотири куски лугу, поїхали кіньми… Дід построїв курінь, коням сіна наложили, а косарі два косять… До вечора дід щавлю нарвав, любить борщ із луговим щавлем, наварив, повечеряли і отдихають…

Івану Федосовичу уже вісім год, маму доглядає… (1905)

Євдокія Макаровна доходить другий год. Батько робить віялку. Мама Дуню прив’язує коло печі, щоб не окалічилася об віялку…

Пішли на жнива удвох з мамою… обкосить кругом косою, щоб можна косілкою косить, і додому. Пішо(в) дощ, оні зайшли у хату до людей, а дощ сильний, там нашл(і) сина 22 іюня 1906-го года, Білодіда Івана Макаровича (це так родився автор цього рукопису - Б.М.В.) Такий був сильний дощ, що у Панікарчі хату вода забрала. Дощ перестав, привезли додому, а на другий день поїхали косілкою косить. Закон роботи один…

Готовятся до весни, поїхали підготовлять грунт сіять ячмінь…
Готовять молотить, установили машину і молотять до вечора…
Празник Йовдошки. Знову тчуть полотно каждий день, і цівки сучать…
Весна підходить… возять гній на толоку, оруть і собіраються на луг косить сіно…
Поїхали, набрали, привозили і склали у скирду, підкрили соломою, щоб не затикала…

Баба Мавра умерла 15 іюня 1908 года.

Похоронили. Іван Федосович остався сирота, одинадцять год йому. Ходив у школу.

Готовляться до жнив, косу точать до косілки, порядок такий, як, і був…

6 сентября 1908 года родилась дочка Мотрона Макаровна. Похристили, пішов батько молотить. Дуні 6 год, вона уже води принесе, і так що поможе…

Батько молотить. Додому установить до січкарні. Прясти помогає мамі, і воду носить, і уміє варить, бо баба Мавра його научила. Вона багато ткала, і не було время варить. Усе хотіла більше зажить, і однако уваженія не заслужила, а так без заботи за нею. Оградку деревяну дід сделав, і камінний хрест поставив…

Кончили молотьбу, іде пряжа. Мама пряде, і дочка уже хоче собі прясти, у школу пішла. Мама пошила полотняну торбу на книжки, ходить у школу… Кончили церкву і школу построїли. Звалась церковно-приходська, а переіменовали, назвали народна школа. Це тому, що до церкви приход, а до школи це наука… Школа принадлежить детям, (а) церква взрослим. Школа це начало, а церква це полнота, і от она для взрослих…

Дуні 8 год, школьніца…
Дід женілся, узяв собі по душе і вийшов од нас. У свої хаті поставив грубу, живуть і зімують…
Іван Фидосович має 15 год… Жисть змінилася уже по другому… Пішов синок увечирі до товаришів, а дід уже набив синка - до роботи заставляє. Живе у наші симьї, а мама не обслужує його, сорочки не пере…

Церков закончили, дід староста церковний, а баба старостиха. Пішло на убиль (?) вечерня служба у церкві, і празнична, то вони там. На приход пішли служби церковної, або ж молебен якому празнику, то вони там. Діду було 56 год (мабуть, прорахувався знову дід Іван? якщо Івану Федосовичу 15 год, то це 1912-й, тоді діду Федосу 62… - Б.М.В.), а баба на десять год моложе за бабу Мавру…

З дядьком робить на полі, і мене узяли погоничем орать толоку. Я босий поміж будяками хожу, коні вожу, а дядько за плугом. Будяки у мій рост, і цвітуть гарно, но і колючи. Систра два годи походила у школу, і забрав дід на поле, вона поганяє…

Пішли на жнива, мене узяли до корів, щоб я пас корови. У долині дорога київська… поле, і через дорогу овес веремський. Я сижу коло дороги, а з овса вийшло порося до мене, і я приманюю до рук. Побачили - гукнули: лови! лови! Я за передню ногу поймав, гукають: держи! Я удержав, узяли у мене мішок, і дали йому води. Воно п’є, і рішили (дідів хрещеник косив у нас) йому подарили. Щоб не був подарок, дав мині на конфети грош.

ВОЙНА Германська - почули на полі.

Германська війна. Зліва кулеметник Білодід Іван Федосович. Воював пыд Ригою Батька забрали на войну. Написав, що з(а)німаються у лагеря(х), Серець, Київ. Мама нас із Мотькою повизла пароходом до лагера того. Багато там бігають по площі, а батька не видно. Роспитала мама, а батько повар, і ми пішли до столової. На дворі столи, і батько насипав нам їжі. Я їв, і усі ми їли, добра їжа, я наче ніколи такої не їв, особенно каша гречана, яка була мені добра. Пообідали, но що ж, служба. Побачились, що батько солдат, і все, додому. До парохода. На Подолі жидки кричать: газета! газета! Київська мисль! газета! газета! Наша правда! Ми приїхали додому. Систра бомажку під руку, і гукає: газета! газета! По хаті ходить…

Пройшло трохи в(р)емя, і ми получили пісьмо. Батько у госпіталі дохтаром, а главний дохтар - жінка генерала. Знов поїхали, зайшли у комнату, де сплять, (а ще день) батько сидів, а один солдат лежав пузом на постелі, а руки зьязані на спині. Батько до нас довольний уходить, а солдат, що зьязяли, обзивається п’яний: розьяжи, брат. Той скоренько розьязав, а цей став на ноги, да у ухо того, що розьязав. Я злякався, а батько каже: не бійтесь. Той, котрого бьє, кричить: братци, по(мо)гіте, а батько сказав: ото знай, куди лізти. Той на двір, і цей за ним, а ми остались у комнаті, беседовали.

Я ходив у те время у перший клас, а сестра Мотя - менша… Приїхали додому, я пішов скот пасти і більш ни був у батька…

Батько виїхав, госпіталь у Дубне, там вони були. Написав, що самолйот бомбив їх город, і вернулись у Київ… Дуже багато наїхало людей осінью, і до весни копали окопи, у дідові хаті був штаб, і дядько возив начальника по роботах, де копають…

У сараї був склад інструмента, бага(то) лісоматерьялу було коло церкви, строїли окопи, бліндажі. Були на воєнному пайку дядько, мати, і ба(ба), прали білье.

Пилиповка… супу дядько принесе дійничку, поїмо, а мяса баба ни дає, бо гріх. Так суп зїли з м’ясом, а мяса не їли… Забрали дядька на войну (був кулеметником, воював пiд Ригою. На фото (вище) вони втрьох стоять. Зовсiм молодi хлопцi, ледь вуса пробиваються - Б.В.)

Дід узя(в) пленного, і він орав, а старша сестра поганяла коні. Обідали усі в одній хаті. Штаб виїхав, треба ремонт робить, а нема коли робить. Так пройшло три годи. Фронт оставили і розбежалісь… Батько був у госпиталі дохтаром, а старший дохтар, генералова жінка, іщезла, а вони самі лічили…

Город бу(в) ненормальний, у городі война, ночью не виходь за двері… Батько приїзжав коном у село і купляв продукти, привозив у госпіталь… Це не всігда, но билі такіе моменти. Раненія, які б то не були, лічили, як попадали у госпіталь, а со времям наладилось.

Я здавав екзамен у 1918 году на українській мові, а дядь(ко) (Іван Федосович) бу(в) у Красноярську, у советов у Красні армії. Приїхав, його мама нова назвала сибіряком, так любила…

У двадцятому году дід Фидос умер, і все сокровища дядькова мамаша унаследовала…

Систра старша, Дуня, вишла замуж за Тараса Каліновича Прядку. Його узяли у армію, і вони що у (?) пребили, що поумірали, а некоторие остались в живих, пережілі. Дуня прийшла до нас, і вийшла замуж за Моцака Федора Володимировича, у його будо двоє дітей, і приходила у гості з дітьми…

Батько розділився з своїм братом, построїли дві хати…
 
У нові хаті систра Мотя вишла замуж за Чхала Нікіфора Кириловича. У 1925 году і я жінілся, устроівся на роботу - організовувалось машинове товариство. Батько був членом того товариства. Батько установив станок, млин поставив і двигун, а я був машиністом. Мололи борошно, всяке зерно. С.О.З. - спільна обробка землі. Машинове товариство об`единилися у колгосп ("Шлях до комуни"), і люди тоже посіяли, а тоді каждий забрав свою коняку, і воза, і плу(га), і землю. Колгосп був, я остався у колгоспі, і пішов у армію…

Не стройовой були занятія, і ми були на вишках. У бліндажах тиліфоністами, хотя і нестройова, но армія. Дали отношеніе колгосп у арт-полігон, (мене) отпустили додому. Я дав роботу хлопцям, щоб молотили, три молотілки у Стрітовці, одна у Стайках, і одна у Березовці. Молотили i здавали хліб. У людей у Стрітовці дві молотили, а одна у колгоспі. Помолотили і здали, а батьку твердо обложили і усе забрали, бо не розщитався. Сільрада дала йому документ твердоздатчи, не виплати(ли-?) заготовки, то він поїхав до своїх, де жив (мабуть, під Кривий Ріг, недалеко од Заградовки - Б.М.В.) Вони устроїли(сь) на руднику, там було багато таких. Коні свої забрали, і у грабарів висипали насип на залізну підїздну дорогу. А я з батьком пиляв мостове брусья для жилізної дороги, а батько не схотів пилять, да у сторожі пішов, а мині дали другого, і ми пиляли…

Нікіфор Кирилович (Чхало, чоловік сестри Моті) привіз мині сім’ю. Мати була у канторі посильною, бо грамотна. Візьме хлопця маленького, і на руднік, у главну кантору, а жінка коні поганяла. У січкарні різали січку для грабарів приводом, і кіньми уїхало додому…

Мені давали у селі хату порожню, а вона не схотіла, і це мене заставило виїхати, і тут ни схотіла робить. Взяла хлопчика, а двоє покинула мині, і у свою хату сіла.

Баба дідова приїхала з Ворони (?), до онуків своїх, побула у одного, і зайшла до Параски… Скинула нову спідницю, і дала Парасці. Параска повісила на жертку. Каже: я піду до Володьки і прийду. А нима.

Ранком прийшли воронівці, і питають: що баба оставила у Параски? одна спідничка? питали, де що вона каз(ала). Но Парасці нічого не казала. Росказали родня баби, що баба з вечора умерла. Він (Володька) витяг у сіни, і вона до утра заме(р)зла. Ото усі труди баби Маври і батька, і наші, котор(і) она забрала, дідов скарб.
Там усе от так - люді работають, і умеють, а він (Володька) бу(в) должен гроші бабі, і вона думала, шо отдасть… (Син Iвана Федосовича казав, що Володька задушив, бо не хотiв оддавать – Б.В.)

Но це сокращенно...

Но разве не можна удвох робить нам, щоб, і дітей годувать… Не схотіла робота лихка (легка), і діти, а колосі (?) у зимлянці лижили, то хлопцем, як куклою грались те собі, а те собі на руки, а він, як взрослий мовчить…, а мама візьме, і у главну контору, і там з ним з(а)бавлялась.

На етом всі труди, которие храніл дед, закончілісь, а із старих построек нічого не осталось, бо там сама глина, а криша зогнила…

Фидос Константінович получив бомажку на землю, неізвесно, чи батька Фидоса купляв, чи получив надел, бо тогдашнего время давали землі, і купляли землі у те время, як прадід, то купча…, а як Костя синам купля(в), лібо просто насиляли, бо таки края, як Красноярський край, Кустанайський, Ставропольський, Кубанский це при Катирині насиляли. Це я не знаю, робив у Сибірі у одного піч руську, у його була теща, а жінка з Естонії, і розказувала. Що цей год вони сюди у Красноярський край переїхали, у лісі забрали пилки, сокири, і начали різать ліс, очищать площу.

У комуністів це називалось "дати сокиру в руки" - в тайгу з сім'єю, на виживання. Був у с. Братському головний бухгалтер колгоспу ім.Леніна на прізвище Цис при "перебудові" (1985-87 рр). Йому свого часу три рази "давали сокиру" - він вижив. Став поважною людиною. І виписував колишньому комсомольцю діду Тимоші матеріальну допомогу від колгоспу, а той дуже обурювавався... - Б.В.

... Каже тієї тещі чоловік: Марья Петровна, я попал прямо в рай, весною воздух, цвіти лісові. А як появився комар, то вони покинули, і поселились на ці шахті, де і я робив. А там других присилалі, і люд(и) оставались. Тепер город Маріінськ (Кемеровська область), п’ятдесят кілометров од тієї шахти. Той руський робив тоді н(а) конному дворі, коні троблять санолізатори (?) ночью, а днем отдихають, це же.ке.о. тієї шахти. Оце потому, а дід Федос у Стрітовці купив хату, і город у бідняка, котрий поля не мав, і виїхав у Ставропольський край, а тут і являється такий вопрос, як дід Фидос получив землю, а коні, віз, і своїм ходом поїхав…

А хазяйство, дві пари волів, і чотири корови, і овечок непоказаний щот, і млин давав тоже порядком, і все це із пучок, і недоїданія скорбної удови… І на полі матеріяли близько, і тоді своє ізделіє цінилось, як сукна, і розум, і труд, котрий посвященний мамою для сина свого. Но дружба це зробила, і жінка сторонник тієї дружби, іначе не может бить. Потому, як була жінка (жи)ва то і дід Кость жив у свої хаті, а як Романцівна умерла, то і Костю міста не оказалось…

У Дмитра при Фидосу два сини було, а як Фидос виїхав, то іще два добавилось…
Батько мав дружбу із Маркіяном, і Романцем, но брат жінки Костьовой був дбайливий, дітям добро купив, старшому сину землі отділив, і усі помагали Костю із за тягла, що вони і собі робили…

У Дмитра було чотири сини, і якби Кость купив синам землю, то Фидос був розумним, він би не подавав у суд на наследіє… Но гроши тоді тоже мали вилику вагу… Фидосу ни шкулило, йому Мавра отдала гроши, а Фид(о)с із старостівства не розжився би, а він як спродувався, то овець було до трьохсот, він за хазяйство грошей не взяв, очевидно він оставив брату Йовтуху, за скотину набрав, і за ізделіє баби Маври, і за вовну тоже порядком, за то баба Мавра рано отправилась у вечность…

Дмитро построїв усім синам хати. Федору над самим яром, Івану протів Федора, Уласу од Свереденка, а діда Фидоса був город посередині, і хата Костя на нашому городі упоперек города, у подовш дороги. А Михайлу за нашим городом… очевидно Кость не позволив їм строїться на нашому городі. Я ще замічу, як Федор умер, то баба жила у Харитончика, а Костя хата була пуста. Но дід не схотів брать із хазяйства нічого після суда, а тільки землю і лук (може, луг) дачк (?) третю. Федор як і(з)жив батька із хати, то його начав припад перви(й) год раз, а другий частіш, і так скоро за батьком пішов у вечность …

А Михайло не вихмилявся, усігда скреготав зубами…
Улас пережив голодовку, довго жив…
А Іван у голод помер…

Михайло не знаю, бо я не був дома (мабуть, лікувався у тому санаторії у Сибіру під Кемерово - Б.М.В.) вони жили дружно, млин давав їм. Чия горілка того, і мірка… Як начали пить, тоді стане дешева горілка… і у волю.

Улас у допровському радгоспі піддержувався у голодовку, і прожив, но горілка усім владіла… У Уласа було три сини: Павло, Іван, і Ливко. Павло женився, узяв жінку гарну, і она дала ему сина ненормального, розійшовся і умер…

Іван узяв вдову, і от него Федя обидві руки отдав(?), а Ливко тоже умер од горілки. Так і кончилось Уласа наследіє. Іван перейшов на другу фамілію - Прилепа, і син Федор Прилепа.

Прилепи. Сімейне фото десь 1980-х рр

< Прилепи. В центрі, в чорному Уляна Корінь (Прилепа), сестра Євдокиї Корінь (Білодід), справа од неї її чоловік - Василь Якович, 1905 р.н., далі молодший - Петя з синами. Зліва од матері в чорному - Іван. В другому ряду зліва направо - Дуся, Микола з жінкою Лілею, внучка Тамара од старшого - Гриші, та сам Гриша. Інших я не знаю - Б.В. >

Я написав домашне заннятіє своєї родини, даже самому не віриться такій сказочке, котра описана нашого поколенія. Возьмем спеціаліста (бондара), і любого деревяного майстра. Начиння от ложки, і кончая до палки, на котору по старості он сам опіраіться, пока дойде до ями. Були миски деревяни, відра деревяни, коромисла, цебрі, цеберки, лопати і інше начиння... жлукта, що золять білье. Скільки коло його роботи, і время. Дальше миски, ваганки, ночви, мірки - насипать, умки - називали дуплянка, посуда на мед липовка, і на огурци, капусту, а даже діжа, на котору зачиняли хліб, щоб викисав пикти у пичі…

Мій дід розказував, він чумакував, (як) заїхав на ночлег, у ночвах мили мертвяка (покійника), а потім учинили хліб у тіх ночвах, і як він того не бачив, то було для його страшне і неприятне…

Коли населили наших, і получили надели, то там були дерева вікові, особенно верби, і липи, і берези на посуд... З берези ложки, диржаки із начального дерева, вила робили - снопи, солому подавать… От зробить ночви - надо зрізать вербу, росколоть, но як в(о)на товста, утрьох не охватиш, ну і приспособились зрізать, а росколоть ни можуть громадіни. Найшовся один, наробив клинків з твердого дерева, багато коротких, і тонких прогонистих, і забивав у поперечний одріз через усей по очереді до краю. Потроху забивав у дерево, і назад угнав, і други поміж ними, а забиті раніше витягались од руки, і таким порядком росколов вербу, но не липу…

Мабуть, доречно добавить тут розповідь столяра з сусідньго села - Юшки, мого дядька Шури (Дорошенко Олександр Трохимович, десь 1915 р.н.). Я вперше побачив у нього саморобну ступу, та товк в ній мак.
"Спиляли хлопці вербу, а розколоть не можуть, Потомилися, сіли. А йде стара баба мимо, та й каже: так ви її ніколи не розколете... І пішла собі. Хлопців зачепило, нумо до роботи! Та скільки не махали сокирами, толку нема. Каже старший: Грицьку, дожени стару, спитай. Побіг той, догнав, та й каже: бабо, а ми тую вербу вже розкололи! Баба відповідає: а може й розкололи, якщо зверху почали..." - Б.В.

Зробить діжку - це кузня робила. Струмент: сирпи, долота, сокири, молотки, заступи, наплужники, наральники, і не хватає у голові назвать усього струменту. Скільки треба время, щоб зробить любу посудину, а це все труд, за которий жили кустарі та ремесленники, і всякі майстрі. Но ми тільки знаєм бабу Марусю, яка була ткачиха на всі руки…, а були такі, що, і коври ткали, і вишивали…

У сусіда Свириденка була пасіка, а скільки треба посуди на мед тодішнього время, а за посуду грошей, а на посуду дерева. Улік дуплянка. Наносили меду - переганяють пчоли у порожній, і дають пчолам начало, щоб вони заносили його медом. А дадана (даданівська конструкція вулика - Б.М.В.) тоді ще і на світі не було, і разборних уліків ніхто не знав…

А скільки було церквей, і людських хат, усе світили свічками з воску. А меду скільки тоді було, як воском світили, та ше і підсвішники на три свічки. На мед нада сложну посудину, но і не одну… Були спеціальні погреба для меду, і для тепла уліків з бджолами…

Свириденко був сусіда нашому прадіду Івану Білодіду, он унаследовав усе імущество: коні, віз, плуг, і остальное, і пользовався пайом землі, і свою мав…

І це все, що коротко описано, він унаследовав, а я бачив дві хати, сусід приймак, проз обніжок хата, по тодішнему времені така, як і син Константіна Івановича повистроював своїм синам, з великими вікнами. Звали приймака Яков Григорович Корінь, син у їх був учадів і умер, а жінка його була жива, той що взявся доглядать …

Умер Іван Стипанович без руки, а баба Стипанида була жива, не знаю, зараз жива чи нема, бо вона уже дуже стара була… Друга хата чириз дорогу напроти звали Петром, він у березі коло мостка робив кирпи(ч) сирец, і я батьку своєму привозив на піч от него, то у голодовку не стало його. Одна дочка осталась в живих. Я хотів сходить побалакать з бабою Стипанидою, но не получилось…

Я було поганяв коні, як на городі орали, або по траву для коней поїду, то вони, Степанок і Стипанида, співають часто, і дуже гарно…, а Стипанида і сина Стипанка пережила… Всяке діло має начало, а факти сильніше слова…

Як начиналось у баби Марусі хазяйство, порося на сало на мотузку годувала, і сина кохала на припічку прив’язаного, пока наварить йому їсти, а чем закончилось? Сладкими песнями і достаточной випивкой, а для цього треба время і труд.

Візьми портного тогдашнього времені. У него струмент: ножиці, іголка, нітка, і два узлики, один для начала роботи, а другий для последствія, як закончить роботу, то завяже вузлик … Машинок не було, машинки появились у наших годах… Дід виписував сільські вісті, і там найшов за машинку: можна виписать. Перед германською войною 1912 году фабрика Вайнера і Зінгера у Германії. Бритви виписували, машинки (для) стрижки… У те время портние були. У портного челядники не найомніки, а як ученики, і оні заработок получали от свого ізделія.

Я це брав із свого собеседніка, которий робив у одного скрині, вікна, двері, і казав, що він було зробить за день троє вікон. Но їх управитель доставляв матерьял із пильні. Дві пильні робило у Ржищеві механични (парови), і пильщики вручную тоже робили, а заказував матерьял старший…

У сильї кажда женщина должна уміть пошить собі сорочку, і спіднє, і усе з вишивками, а керсет, і тунік це шили портні, но матерії трудно, бо фабрик було мало, а при нас уже носили з матеріей коробки, Куця Петра дід носив, Егорка, Питра Куця батьків батько. "Полна-полна моя коробочка, єсть і ситец, і перчак". Вигукував по селу, купляли. Портним давали шить праздничну одежу, уже були машинки, а юпки і кожухи шили голками. Ходили по хатах особо євреї, і у деда нашого шили. Я знаю, бо я уже замітив. На сніданок, каже дід, неси їм антоновки, а їх було два. Один каже: будем їсти яб(л)оки, а мама унисла кошиль синьої цибулі. Она із салом нажарила, це я замічу. У нас тоді машинки не було, а як революція була, тоді була машинка Вайнера. Нас мама сама обшивала. Коли (хати) окопи копали, то були прачками, і на машинку ремонт білья робила мама у свої хаті, получали воєнний пайок. Я бачив і їв. Дойницю повну дядько приносив, він возив главних на місто роботи …

Ни можна усього записать, бо позабував… це розкази не одного…
Возьмем бабу Марусю, там тожи по разному, і її пряли, і одпрядали, і наймали, тому, що то було время усе сами виробляли, а взаімний труд существовав на каждой спеціяльності, а особенно портний, та іще толковий, як баба Маруся. Вона уміла сама зробить справу для ткання, особо рядовина у кружки та у сосонки, а на ковер не було справи…

Всяка умелость дает плод, а наследіє жизнь, то і до наслєдія тоже надо руки приложить … Баба Маруся у свої канурі умерла, і труди син унаследовал, і сам у последствії вип’є, і голосно хвалиться: Алі Я не хазяїн? Я пьятитисячний хазяїн! Но… у нього була хазяйка разве.

Она не могла награждать понемножку свого любимого Сина Митю, а воно ісчерпуїться. Митя построїв чотирі хати, то батько йому не давав. Но і не похоже на те, що воно у Миті було, бо із того, що баба сказала онуку секреть Фидосу Константиновичу, а батько і мама не сказали, пока не випровадили. Та брат Йовтух приїхав парою кіньми тоже не удовлетворен (Папкой) своїм. Я обратіл вніманіє, у Ржищеві на одін домік портного, він був двохетажний, воронівського Пантілея, у революцію його дето діли, не знаю (я могу подсказать, куда у революцію дівали людей з двухэтажних домов - Б.М.В), а у последне время там був зубний доктор. Уже роскидали, нема, він був деревяний, і токи були багато кустарів. Но жидів пириводили на должності, а за таких не знаю ( растекся мислію по древу дід… - Б.М.В)

Я вспомніл почому Йовтух бідний. Він мав овечку одну зіму, вона попряла за мішки, і заряд на, а у сіто (?) була своя прядка, і город такий само, і сини два, я знаю. То почему для себе не робить доброго? Фидос і сіяв, і косив Йовтуху, хоча не Фидос, но машини. Скосить за ден(ь) машиною, а косою до двох ниділь треба махать…

Я був у Якова (мабуть, Яків Йовтухович, близько 1886 р.н., - Б.М.В.) на Херсонщині, (чого ж назву села не написали, діду? - Б.М.В.), то у його і літом валенки латани бити на ногах, а Федор покинув своє хазяйство і у совхоз пішов, звався Тирни… (Чи це не ті Терни, що біля Кривого Рогу? - Б.М.В.)

Я обратіл вніманіє на трудовое воспітаніє. У баби Марусі була трудова дісціпліна. Не усі лічно, но вона сама (з) собою в ладі, і примерним трудом учила сина. Син її помогав не по приказанію мами, а по своїй совісті, що мама не мала сили цього зробить. Він був у сусіда, як наймит. Сусіду був послушний до последнего время. Уже ему і жену Свириденко со своїм другом навязалі, а он пошол до нього на роботу. Оні повідімому мечталі не так, но мама приобретала ценное і незавідное полотно, і рядна, і усе те, що ми не спомянулі, но і син не знав, що у його батька були коні, і віз, і земля. Но земля дала дерева на постройку млина.

Я би не найшов такої умної жінки ні у Йовтуха, ні у його сина, но Федор Йовтухович характера Фидоса. Но время не то. Маруся баба не гуляла свальби за сином, а сказала: подаріть мині сей день. Цей день не принадлежал свальби, а тоді, як він став погоничом, вони привезли із поля лісу на млин. Весною після сівби лісу три підводи для шалівки і полу на млин. Кругом своє, верби були на березі вікові, тоже велике діло. Липи і граб, осики - все це окружило їх життя багатство(м), которе ждало умного руководства, но не адміністративного. Яким вона зробила його духа нужденним (?) Як вона за літо своїми підготовленими матерьялами обезпечила майстрів, що за літо став млин на роботу. Готовилось не за літо, а за время її життя, вона бачила ту дубину, а сама дбала, бо у те время цінився такий труд, як женський, она одівала не тільки себе, а ще і других…

Обратім вніманія, що вона рощиталась з майстрами своїм ізделієм…
Ми не можем основоваться полностью на себе, або на сказаное або на явленое, но по-моему, вони їхали не без грошей. Син Костя, він тільки те знав, що бачив перед собою: бачив гуси Свириденкови, бачив велику скирду соломи у Свиреденка, бачив четверо коней, бачив два вози, но свого у Свиреденка нічого не бачив…

А Свиреденко бачив Костя у довгі соро(чц)і босого і без штанів, і він, як стригли Костя у його хаті, одягнув одежою своїх вирослих онуків. Костю посіяли, і після того сказав, що я куплю тобі вола, то ма(ма) сказала: нате вам гроши на другого вола, і на воза, і ярмо, і плуга. Вони це докупили, но Костя биріг уже млина, і Романців заохочував йому помагать, їм же лучше одвезти. Костя сам змеле перед утром, коли уже немає людей, а вони у Костя Костьовими волами попахають, чем визти у Ржищев у млин, і там ждать черги. Та(к) вони були винуждени помогать Костю, і був у їх абонімент (?) труда при постройкі хати. Свириденко п’ять підвід організував, і Романця, і його сина тоже договорив, тоді вони інбар зробили, і хату зопьяли, а на друге літо Костя сам закидав. Бистро явилось у Костя понятія, що сам закидав, і стелі поклав, но він рано начав мамі помагать, і робить таку роботу: пастушок, погонич, а тоді у млині наладчиком каміння - тоже велике діло…

До колгоспу у Стрітовці було двадцять чотири вітряки, і Костя вітряк бу(в), і самої меншої дочки. У чоловіка був вітряк, це був Кукса Андрій, Григоренко, сини його Федор Кукса і Йосип, но такого стройного вітряка не було, як держал на строю Костя. За день і ніч гарного вітру триста пудов змеле, і кує каміння. На горі зерна нима, каміння єсть де положить. А тоді настроїть, і наприймає знову зерна на гору.

Як унаследовав Дмитро Константинович млина у свого батька, не знаю. Фидос не схотів хазяйства, одну землю узяв.

Про діда Йовтуха смерть тоже не знаю, а що во(с)пітанія дід Йовтух сили волі не мав над своїми синами. Вони воспітани мамой, не зналі своеї обязаності труда і порядку жизні, зато і жили без батька плохо.

Говорили, що Федор був хазяїн, но тот говорил о нем недобре. Горілка враг жи(з)ні була, єсть, і будет.
Я у вагоні устрів товариша мого дядька, то він його не хвалив, що він не ожинився. Я йому писав у Терни, він отвічав - приізжай, і побудиш у мене пока устроіся, но я більш йому не писав.

У Якова жінка нехороша. Я обізвався до дядька, а вона злобно говорить начала, то я вийшов, До Федора зайшов, до у цього перегорожена хата, і у столови видно проз двері стулья венськи, отогнуті під спинку. Ну вони не похожи друг на друга ні відом ні характером … (Значить, дід Іван, автор рукопису, був у гостях у синів Йовтуха: Якова та Федора. Але місце не назвав.)

Еслі би у Йовтуха була жінка, похожа трудом на Мавру бабу, то і Йовтух був би хоч трохи похожий на діда. Саме зіма, і прядка у єї була, і овечки, то вона напряла на два сукна, і Мавра виткала б. А та вечорами одпряла, сукна випрасувала, і портний за сукно пошив би одежу, бабі юпку, а діду бушлата. Та ще була б зіма, тоже тру(д) дав би щось, а то такі лехкобитки, тільки до язика. Почему люді розживаются, живуть і одживають …

Я січас бачу ті вальонки, і небагато вовни на носки, то хотя би у хати раз пройти літом, чем постоянно у валенках…

Приїзжав дід Йовтух літом до нас, я був малий, він росказував нам сказочки. Дички груши у нас падали, і ми під грушою сиділи, то він їв груши, а ми не їли, а як погніють усередині гнилички, тоді добри …

Дід Йовтух казав за кавуни, що як два у мішок, то третій не улізе. Фидос сіяв кавуни у ярині, то два вози одвіз у базар, а остальни додому під піл, то не вигодни…

Найбільшу вигоду Фидос мав з овець із вовни і сукна. Сіна на стипу море, а овечки родять по двое, і трое, і одно, но за год добавляються більш, як у два рази. Почему нільзя цим заняться? Сіна накосить на зіму, і хай їдять…

Як жінка бере верх над чоловіком, і не цінить такого труда, то нічого не буде. Баба Мавра не тратила время даже літом, а готовилась на зіму, а зімою на літо…

Я прошол по переказам того времені, і по природі, і по хитрості, і по адміністративному управленію семьїі, і воспітанію свого наследія…

Федос, мой дедушка, приїхав у Стрітовку, і став на службу церковним старостой. Умерла его жена Мавра. Мама моя поїхала зо мною по бабу до діда, на розглядини. Ну я знаю, як їхали з гори, то я боявся, це було у 1908 году після жнив. Ще ситр(и) Моті не було, і привезли. Нічо вона не розглядала, бо дід ще не мав п’ятдесят год (путає дід Іван: Федос 1850 р.н., йому насправді 58, а трохи раніше написав, що було 56, як другий раз оженився на старостисі - Б.М.В.), а баба моложе, і у діда була світлиця. Дід при постройки церкви був каждий день. По окончанії дід получив награду: старостівську одежу (хітон), і медаль. Так він проводив время под своею службою: вечерня, і утрішня служба, і молебні празднични. Ходив з бабою хазяйством управляв. Батюшка - поляк Левіцький. Мама і двоє дітей дошкольних. Він во время войни виїхав у Київ, і став бухгалтером государственного банка, виїхав він у 1915 году, коси свої обстриг…

Я кончив школу весною 1918 году, но батько у чотирнадцятом году пішо(в) на войну. Дід робить на поле не пішов, а дядко і систра пахала. А то орать дядко пішов зо мною толоку, я напомнив (згадав), но я ж не оди(н) ходив погоняв коні на полі, а дядко за плугом у борозні узутий, а я босий, а будяки на поли були - тільки голову видно. Під ногами колючки із спідніх листків сухих. Я подумав своє воспітаніє (у) своїх прародітелей. Це ж каждий день такий порядок, я ж не залізний, щоб колючка будяка не залізла мині у ногу. Якби узя(ть) деда і його любімую жену (це діда Федоса, і його другу жінку - Б.М.В.) ну по моему следу раз провів босих, і то для ніх було б достаточно. Не являїться то іздевательством із наследія? А це не раз, а цілий день, і каждий день, і орать, і сіять. Орать - то вони стоять, а сіять - то вони лежать. Все на боси ноги. Обратім наше вніманіє, як чоловік сам себе губить. Я не можу ставить на одну міру маму Костя, і маму мого батька, но труд дело честі, а не високомеріе і безжалостность.

Приїзжали ми додому, і дядько мене научив: як дед буде питать - ну що, кончили? то кажи - трошки не кончили. А він не бачить, що я стою босий пирид ним, і не болять… у ногах колючки …

Бабаня уговорила деда їхать до батюшки у Київ у гості. Учинила діжу, і масла, і сиру, і яблук, хліб на віз склала, і поїхали. А як приїхали, то я здорово хотів узнать, но ба(ба) радісно розказувала за своє велічіє, як ії принімали, а главно, мама попа каже: так хлібина аж з панахиди пахне. Дід питає: а чого ж ви покинули парафію, батюшка? Сказав: нам було ізвесно, що у нас землю забируть. Но дед не понял, а батюшка бил Тот... , дід хлоп (?) факти сильніши слова… Батюшка був поляк, і зікрацький тоже, і юшковський тоже. Зікрацький пан продав землю, у те время за золоти гроши. Но усієї не продав, тоже був поляк, і ісчез до революції. Усі пани коло нас, і два попи, котори були поляки, в то время ісчезли…

У нас у Ржищеві був костел, і поляки туди зїзжались на богомілля, а як була друга война, то дідів батюшка при німцях у Трипіллі попував, і їх таких попов оказалось багато, де тільки була церков, там і був піп, і у Стрітовкі був…

Як над Дніпром держали німці довго оборону, то роскидали церкву і школу, і людей не було у селі. У Трипіллі попує при руських поляк, но у його син виучився. Син Київського буха (?) написав: папка брось своє дело не страми мене, і бух покинув попа, а далі не знаю…

Я знаю, що той бух бив мене ковінькою, і напрасно, но ударив безжалісно. Я розказував закон, а поп подошол віч у віч, із кармана витяг ключ здоров(ий ) от дверного замка, може із церкви, да мене по носі. Я здригнувся і замовк, а тоді своїм лбом у мій лоб - і зовсім перестав говорить. Він мене за руку, і за парти, і ковінькою по спині, і по локті руки достав, і здорово ударив, і сйогодні болить…

Он не бил наш, багато було такого велічія, що люди достігали висоти, і надменності, не считали за людей тех, котрих оні своєю надменностью обіжалі, хотя оні і получалі воздаянія, но не здавалісь…

У мене була ма(ма), котора ро(до)м з паньского села Халчі. Там був пан, а у пана робив мамин дід писарем. Одкупився (од) панщини, приніс капшук гроший, і пан перед робочими показав капшучок з грошима, і на прадіда показав пальцем, указав людям. Сказал: так ви подивіться, яка манія, і окупилась од панщини (він був малий ростом), а діда та(к), і (про)звали. Це званія прийшло на все покоління. Прадід був грамотний, і Манію научив, а дід научив свою семью грамоти…

Мій дід парубком чумакував волами, їздив у Крим по сіль, і на Дін по рибу, а прадід мав лавку, і торгував, був од пана свободний. Було все для продажи, що необходімо для села: сіль, гас, у другому отделенії, і риба усяка у діжках, яку привозив, і товар для чобіт: халяви, підошви, і усе прадід руко водив, а дід їздив, куди і по що треба…

Багато случа(ї)в і панських іздевательст(в) розказував. Тому, що за шкоду робочому нічим заплатить, були різки (лозини) з дерева. Способи бить, і по щоту. Раз ударив - і одкину(в). Присужував, скільки різок. Самий висший суд - тридцять девят(ь) різок дасть щотом. Однією лозиною не били другий раз, а це тому, що другою лозиною ударить по больному місце - це дуже больно. І так важко переносить мале колічество, а багато різок єсть не видержують.

Як прадід одкупився, я цйого не знаю, і де узяв грошей він, тоже не знаю…

Я був тоді малий, як ішов з мамою перший раз через сило і через поле у друге село. Я попитав мами: чи і Халча (Россія)? Мама засміялась, і там розказувала, а мині отвітила: ні, турки. А я зажурився, що там не наші люди…

От дід мого діда кіньми послав десь (по що, мені не говорили) і на ночлеге украли у діда коні … У далекій дорозі… хто поможе? Кажуть діду: пойди до циганки, хай поворожить, но йому не понравилось. Но горе, що робить? Пішов, знайшов і зайшов. Удіта чисто, поздоровкавсь. Она сразу: що, пропажа? Клади рубль. «Коні пропали» Піди, купи на копійку бублика, і іди на дорогу, будеш їсти бублика, і побачиш свої коні. Но він вийшов, як посміяний, но пішов, і став. Їдуть і їду(ть), а то диваться, а за возом два біжять. Він побачив - і назад. На другий віз сів, поїхали у містечко на базар, і коні на базарі. Міліція забрала, і оддала йому коні…, додому приїхав…

Їх було два братии, був менший, но обидва пожинились. Чому-то дідів брат виїхав у Київ, а дід Грицько і баба Параска жили самі…

За прадіда не знаю, коли він умер, но у діда була та сама професія: торгувать рибою… снабжав свою лавку і дома продавав…

У баби Манійки було сімнадцятиро дітей, (а) виросло чотири дочки, і два сини, а то чому-то умірали по разним епідеміям. Син менший служив у Варшав(і), то я не знаю його, а дочки - Марья у Чучинці, а мама Саша (Олександра), мама наша, а дві у Кагарлиці: Христя, мама Люби, і Таня, мама Генадія Петровича. У дядька Андрія було сім дівчат і всі виросли. Дід і баба умерли, і дядько Андрій рано умер, а дядина доживала у Кагарлику у дочки Саши.

Тут, на 67-й сторінці, закінчився другий зошит діда Івана. Із меншого, третього зошита, який, схоже, був початковою версією того ж самого тексту, я взнав наступне, те, чого нема у основному тексті. Початок був такий. - Б.М.В.

Зошит третій

Історія нашого поколенія

Звали нашого пра-деда Іван Білодід, із нижней сторони Дніпра, Запоріжжя, приїхав сюди на переселення, називается Стрітовка. Получив участок землі, сам був молодожон, но со своїми родичами. Участок був: ліс, пай замлі, 3-х пілля, 12дс город, з десятини лугу, придача до участка - протів Халеп`я… На городі построїв времянку, но жить не вспів - заболів (н)а ха(л)еру, і вмер. Оставив свою жінку беременною, она осталась вдовою, і родила сина назвали його Костік…

Трохи підріс, то був у сусіда Свиреденко (була пасіка, кури, гуси та качки) хлопчика приучали за ними ухажувать… Багатий сусіда сиротку не обіжав, і приучав до роботи, а хлопчик був послушний, підріс, став пастушком. Були свині, корови, коні, воли, робота була і малому. Підріс і пішов уже на поле робить волами…

Мені ясно, що Маруся була не місцевою, а теж привезена, бо жила одиноко, тільки з сусідами дружила. І що Костя був молодцем. Старався, і за те його Свиреденко поважав змалку - Б.М.В.

Єсть ст(у)па, мама п(ш)оно, … проса товче - і суп. Борщ, каша з пшона, горох, сало своє, а за корову не знаю, за коня тоже не знаю, возможно, тесть да(в) на молотьбу…

Сусіди дуже багати, Свириденки… Той дід, у котрого Кость служив…, а з другої сторони – Тищинки, тоже багати, трохи до Костя начинають родаться… Уже появилась постройка, а главно – ступа, пшоно товче, она стоїть у сінях… Мама їх ткачиха, сама научилась, мусіла у бідності чимсь заніматься, щоб мать кусок хліба самі, і хлопцю способность труда, не страмить людин(у), а виводить із біди…

Костя має поле яром окужене. (Тут дід Іван намалював карту - Б.М.В.)

Розташування полів, схема

< Карта діда Івана>


Млин кончили, і проп(у)стили, будуть гулять (в)хідчини. Баба готовиться, ріжуть гуси і качки. Костя горілки і других напитків - празник (Купала), будуть гулять, самий дорожчий гость - Свириденко і його сим`я, которий помогав Косту, своєму воспітанніку…

Свириденко покомандував, щоб у недостроєні хаті гулять. Багато люде(й), то і дихать прохладно… Управляв цім (гулом) Свириденко, частував, а хазяйки постачали їжу…

Хазяїн наблюдав, чи всі званни за столом наситились угощеніем, і начали уставать та благо дарить… Вийшли надвір коло хати… Взяли сина на повишеніе, попідкидали його, тоді Романцівну… Провітрились… Старі потомились і пішли додому… Свириденко з своею бабою, і Тищенко з своїми жінками ще остались… Холодці ще у погребі під горою були. Романцівна принесла, підновили стіл, і молоде ще посідал(и) … полудень. Мама (баба) утомилась, це тоже важке діло - одбуть обід великий… пішла в свою хату отдихать, а люди співають рідни українски пісні… Наїди, і напитки хто хоче випить, і закусить… Баба проз двері слухає, бо у ті канурі, де вона похоронила свого чоловіка, та(м) кроме панахиди такого не було…, а весілля бідне було…

* Їде додому а люди уже і питають: що млин, уже меле? як там щоб змолоть… Повечеряв, і пішов у млин… трохи повирнув на вітирок, крутиться, меле пшеницю. Так борошно сиплеться, як шашіль точить. Кость схилився до стіни і заснув, світла нима, сірником засвітив - купа есть. Мишок вісить порожній коло скрині. Він полапки вибрав у мішок, склонився і задрімав. Прокинувся – світає, подивився - ще добавилось, вибрав…

* Уже Константина Івановича не тільки земля годує а і небо… (труд його возвелічіл). Кость довідався що із гречки можна робить крупи… Підніме камінь, і зерно крупами змеле, на решито одточить кр(у)пу од муки, а крупу на вітрі провіє - і гречана каша… Узнали люди, товпляться… Самий малий вітер меле гречку, і ступа робить… два товкачі дві баби обслужують… робота есть день і ніч…

* Жінка найшла сина, батько каже Микола, а баба – Фидос. Ну хай буде… Треба куми, охристить. Кого ж узять? Брата Вареника і Свириденкову дочку. Зробили обряд…

* Есть бабі робота … прядкує сама… по моєму, у єї у селі нема роду, бо вони приезжи, і нігде не показало в житті, щоб хто її був знакомий, кроме той що служив у його Костік пастухом…

Тут дід Іван збив мене з толку: у перших зошитах пише: Маруся з братом поїхали… а тут каже нема родні… на початку пише: Іван приїхав з Запоріжжя з родичами і у селі нема роду… Щось я не все зрозумів… - Б.М.В.

* Митя с санками возиться по городу, дорога на поле - с горки катаїться на санях, утирає рукавом носа. Баба кричить на нього а він слуха… у хату зайде, то баба йому руки тре - холодно…

* Діти ростуть, уже троє (Дмитро, Параска, Федос)… добавилась іще і четверте, дівчина… Кабани два у сажі годує… а невістка коло дитини… і Парасочка глядить Ленку (Ленки або Олени не було, мова йде скоріше про Варку, 1855 р.н. - Б.М.В.) няня уже… но і кукол не забуває, бавить куклами і Лену…

* А Ленка з бабою на жнива…

* Ленкі 4 года, дома коло малого с мамою, а Паші уже 10 год. Митру 12, Фидосу 8… (Це означає – іде 1857-58 рік. Значить, або була Лена – приблизно 1853-го року. Але тоді вже була Варка – 1855-го року. Чому про неї тут не говориться? Може, Ленка, і Варка – одна людина???, а роки трохи напутані? Скоріше всього, так, і є. Бо роки сходяться по Дмитру, Парасці, Федосу, і майже сходяться по Варці-Ленкі… - Б.М.В.)

Йовтух за бабою бігає… (Йовтух 1858 року, йому ще ранувато бігать за бабою - Б.М.В.)

Церкву построїли, а потім школу. Піп осліп, а його жінка учителювала у школі…

Костя Фидосу зроби(в) фургон розбірний, перестроювавсь на гарбу. Над гарбою наверх драбини з полотна, на дугах напяли шатро, собирають вещі, плуга, сапатор, скриню, ящик фургона, все, що необходіме… Дід Фидос, пара молодожонов, поїхали у степ Кучубея. За тиждень доїхали 500 кілометров (Скоріше всього, Заградівка або околишні села Заградськой волості Херсонського повіту, належали Кочубею – Леву або Михайлу, зараз – Високопольський район - Б.М.В.)…

Викидали з гарби вещі, і там сплять… Найняли людей, витоптали стіни, і сарай, і хати… Матерьялу привезли із Єлизаветграда, там єсть ліс, недалеко Херсон. Кришу зробили…, а дід сільський староста. Там з нашого села переселенці помогли, но за гроши… Баба завела гусей, річка Інгул (більш того що Інгулець - Б.М.В.) у городі гуси на річці, і ночують… свої табуни позначини…

Тут закінчився дідів зошит, але до нього дід доклеїв ще і тоненький зошит у косу лінійку. Читаю далі… - Б.М.В.

Хто має скотину, то місить гній на лампач і сушить на сонці, як кирпич, а на роспал очерет на річці Інгул. Містами (н)е глибока, но широка там, а (де) узька – глибша. Весною баба і качок завела, а курей не можна - лисиці забирають…

Там сівба на две-три ниділлі ранше, чем у нас… Утрьох стрижуть 20 овечок. Посіяли ярову пшеницю на полі… Овечки тонкорунни, хвости широки, і маленьки каракули. Було 20, а стало 45…

Приїхав Йовтух з молодицею, двое коней і фургон, до Фидоса. Живуть у одні хаті. Зарізали барана, і гостять. Розказують, що баба уже умірае, а баба Мавра поймала синка, назва Макар…

Купив дід корову. Тісно у сараї: 4 коней і корова, 45 овечок. Приходит(ь) весна…

Дід купив косілку у заводі Елісаветграда… лобогрійка називали… Були і сабоскидки (?), і снопов’язалки… Купив саму дешевшу…. Физично спортивну, сам скидає… (мабуть, самоскидки?)… Викошує за ден(ь) 4 або, і 5 десяти(н) жита, смотря як коні… Дід купив Буккер плуг, і три лиміші, три плуги, но одно граділи (?) оруть ним на пар мілко. Граділь чугунний, і сі(я)лка на нем, на три рядки кукурудзу під плуг сіють… Дві пари коней … Кони й риссю, то 8 – 10 десятин п’ять за день так що порядком… Дід іде за нею, щоб мазать, і наблюдать. Без свого надзора нікому не давав, а добрими кіньми за день десять десятин скосить, і получить, а скошене сім’я зяже, і у копи складе…

Наш дід грамотний чере(з) те його поставили старостою, бо тут люди з нашого села…

Овець було 45, а тепер около 80…

Макар біга босий у довгі по(ло)тняні сор(очц)і без штанів… Фидос був сапожник, шив чоботи не людям, а для симьі…

Сівалка зекономила насіння по два пуди на гектарі, і все зе(р)но у грунті посажене, а у ручну багато видно зверху, і це новинне діло усім понравилось. Бируть і догаварують сівалку… скоріше і економно…

Три дні настригли багато вовни. Фидос одвиз у рай(о)н закупнику, у кошелек гроши не влізли - у карман положив…

Прошло чотирі годи (не 4 годи, а десь од 1872-го до 1888-89-го - Б.М.В.), дід Кость визвав нашого діда назад у Стрітовку - старший син начав діда обіжать. Дід Кость перейшов до Параски, дочки своєї. Пока дід спродався і приїхав у Стрітовку (1890 р) батько його і діда Фидоса умер…

Діда поставили церковним старостою… почав свою роботу в ответственності строітельств, і занял место служби… Церков строїлась п’ять або шість год. Сам іконостас стояв 2000 дві тисячі рублей… скритий бронзою всей, украшений іконами, вирезами фігур, посередини врата царски, рядом двое дверей. Одні з одной сторони, а другі з другой, у алтаре з одной сторони комната святого служебного одеянія, з другой - жертвенік, на котором огонь у кадильниці для фіміама кажденія. Дорого стоіть она, і дзвони з меді, і при мині було 3 три…

Закончили храм, дід получив старостівський плащ чорний, який був у ризниці, і медаль бронзову…

По окончанії стройки дід ходив у храм тільки у празник і неділю…
Нашлі дочку Евдокія Макаровна…
Умер Павлуша...

Так батько хотів, щоб мати видужала. Нашол бат(ь)ко сина на жнивах. Мама не донесла додому, а у Газулів родився, назвали його Іван Макарович… Той день йшов такий дощ, що у Панікарчі поплила хата жида коваля…

Баба Мавра умерла (до 1908). Після смерті баби найшли дочку Мотрона Макаровна… Ми з мамою поїхали у Воронівку, узяли деду бабу (нову?) на розглядини. Вона з дідом осталась…

При нові матирі … живем, ба(ба) Мотя ділить хазяйський прибуток на трое: діду, дядьку, і батьку, а на маму, і нас трое - нима у списку… Ну, а од миски нас не одганяють, що на нашу долю припаде, ми з мамою обідаєм на полу. Після обіду должни поблагодарить діда і бабу, і поцілувать руку того і другого…

Найшли ще одну дочку, назвали Галя… (не знаю, хто найшов, і куди писать - Б.М.В.)

Война германська… Батька забрали, у госпиталі. Каже, як привезуть ранених, то я їх, як дітей малих, повиношу на третій етаж по лесніце, і пострижу, і помию, і перевяжу… Батько получить чоботи, і передасть мені, а йому у селі пошиють, бо у армії нема такого розміру…

Война розвалилась… Дядько (Іван Федосович Білодід - Б.В.) прийшов додому з ружжем. Німці прийшли без задержки, і завоювали нас, а потім у їх государстві также зашуміло, так вони вернулись додому, а батько ще служив у госпіталі. Були больни, і не можна було покинуть… установилось трохи. Батька пустили додому…

Дядько був дома, і батько прийшов… 
Самійло Корінь, прадід по бабушкі Дуні (Євдокія Самійлівна Корінь), зліва
Дядько женився (дід Іван), єсть мамі наші соперніца - баба Дуня, Євдокія Самійлівна Корінь (наша бабушка - Б.В.) Бабаня полюбила молоду невістку, нам ста(ло) ще тісніше. То на одну робила наша семья, а то на дві, но пішло.

На Дірочки систру узяв за жінку Тарас Каленикович Прядка. Забрали його на действітельну службу, а вона там солдатка.

Дід умер (Федос, у 1920 р.), а бабаня узяла його кабзу (? - може, казну? - Б.В.), і ушла, корову взяла, і овечки, до дочки у Воронівку. Вийшла замуж за діда, а там треба робить, як мама, і вона, панікарчська маманя, вернулась до дочки, не захотіла робить, а паняною не дали права.

Тарас Калінович (Каленикович - ?) прийшов із армії, заболів, трохи поболів, і умер. Дуня перейшла до нас, дядько розділився з нами, начали строїться собі хатинами. Жили у старі хаті, вона уже була стара, так би й одремонтіровали, тоже можна жить було.

Найшов мою систру удовець Федір Володимирович, ну систра не хотіла, що діти. А мати уговорила, вона вийшла за його замуж. Приходила у гості, Іван не ходив ще, а Марія була більша.

< На фото - Самійло Корінь (зліва) з товаришем. Зворотній бік дореволюційної фотографії обідрано – хтось старанно знищував надписи. Але дещо лишилося: «St. Eisfeld… Kieff… RueFundukleiev… 12 марта…» Рік невідомий. >

Продовження сімейних хронік >>>


Размещено 30 января 2016 г

Ссылки по теме: Блаженны плачущие :: Дело N6490 :: Правильный выбор



http://bible-for-you.org/desk/memori/bim.php