Чрез рассматривание творений видимы, хотя они и безмолвны національний природний парк                 
: map >   
: Біблія >   
: про парк >   
nро парк:

ландшафтний парк >

растительный мир >

урочище Гард >

Велика Корабельна >

урочище Лабиринт >

Романова балка >

каньон р. Мертвовод >

Ю.Буг - ландшафты >

Южный Буг. Осень >

Ю.Буг - зима >

Ю.Буг, мельницы >

Ю.Буг на картинах >

брояки >

удивительные камни >

Ташлыкское вдхр. >

небесная проповедь >

приметы погоды >

прилiтайте, лелеки! >

всего один листок >

миллиарды лет? >

куда девался песок >

нітрати в воді >

за чистоту парка! >

рыбинспекция, ау! >

Чернобыль - анализ >

прозріння >

жертва энергетики >

положение на АЭС >

загрози та виклики >

Пiвденний Буг >

а лучше - вдоль! >

радионуклиды >

обращение в ВС СССР>

инфо-бюллетени ЭА >

что изменилось? >

капитан Сергей Жук>

краевед Шаповалов >

археолог Клюшинцев>

г.Южноукраинск >

с. Семенівка >

самореклама >

redbook:

проліски >

з Червоної Книги >

залишіть квіти Землі >

первоцвіти - ряст >

рябчик руський >

півники понтичні >

смілка бузька >

гвоздика бузька >

тюльпан бузький >

горицвіт >

флора, фото >

сон-трава >

молодило гірське >

мох та лишайники >

насекомые, Ю. Буг >

сколопендра >

ихтиофауна Ю. Буга >

останні з вусачів >

папороті >

эскулаповый полоз >

боярышник >

скумпия >

полуниці >

амарант >

iсторія:

бузькі козаки >

Бугогардова паланка >

хлібороби >

блаженны плачущие >

узник совести - 6490 >

оккупация, 1941-44 >

Богдановка >

подпольщики >

Богданівка. Трагедія >

'партизанська іскра' >

Братское подполье >

Ковалевка, плацдарм >

визволителі, 1944 >

біля меморіалу >

меморіал - комплекс >

nодорожі:

сельский туризм >

экстрим - туризм >

приполярный Урал >

зимнее восхождение >

спортивный туризм >

скалолазы >

Николай Мещеряков >

Шецквара >

слалом на Ю.Буге >

через 10 минут >

до другого пришестя >

благословение >

гостевой альбом >

ловим руками >

manual fishing >

новые грани m.f. >

ех, дороги... >

nолітика:

смысл жизни >

крымнаш >

"ленин с нами" >

свобода совісті >

незалежність >

кризис демократии >

конфлікт цивілізацій >

спасіння Америки >

національне багатство>

електричний стілець >

нова економіка >

разруха на полях >

куда идти >

про революцию >

останній день >

уроки ноября >

полонез Огинского >

ничейный город >

только "В" >

уроки целины >

Електричний стілець


- Я їх ненавиджу! Я сказав, що повбиваю їх! Я десантник, був у Чечні, в Афганістані, я переступав через трупи ...
Це казав на напівосвітленій автобусній зупинці гренадерського зросту чоловік в плямистому армійському бушлаті з козацькими вусами. Але його опущені плечі та сльзи на очах мало в'язалися з тим, що він казав. Нервово палячи цигарку за цигаркою, він розповідав свою історію.

- Я саме був на роботі в місті, коли за мною приїхало двоє в цивільному. Це були начальник УгРо з В. та начальник районного ВВС. "Поїхали, ти вже своє відпрацював"- каже один. Я став, дивлюся: "В чому справа?" "Там дізнаєшся",- відповів другий. Я пізнав його, це був П., однокласник моєї жінки. "Я на роботі своєю машиною, треба загнать додому".

- Щоб ми тебе не скручували та не закували, залишай тут та їдь з нами.

Я не погодився, і поїхав своєю. Один з них їхав слідом на службовій машині, а другий сів поруч мене. Біля бензозаправки він наказав зупинитись: "В нашій машині бензину мало!" В мене було з собою 30 гр, і я заправив їхню машину. Заїхавши в село, я залишив свою машину і на їхній поїхали у В. "В чому справа?"- запитую знову. "Там узнаєш!".

Зайшли ми в райвідділ міліції о 20-00, в кабінет на другому поверсі. Вкотре запитую: "В чому справа?" - "Потім узнаєш".

Мене залишили в кабінеті під вартою, включили телевізор і цілу ніч не давали заснуть. Вранці, як у них закінчилась "пятиминутка", перевели в другий кабінет і кажуть:

- Ну, парень, розказуй, з ким ти корову вівіз.

Я остовпів: "Яку корову?" Присадкуватий майор років під 40 грубо вилаяв мене, а потім каже: "Я все знаю, нам усе розповіли!" Вони переглянулись, і П. став погрожувать: "Або ти все сам розповідаєш, або ми влаштуємо тобі 'веселую жизнь'".

Починають читать мені протокол допиту жінчиного брата Васі. Там було написано, що я поїхав додому (в село Г., до батьків) і в гаражі забрав м'ясо. Вася забивав крадену корову, а я її забрав. А в нашому селі м'ясом займався Борман, і Вася сказав на Бормана. Я злякався: не буде сім'ї життя, якщо Вася сказав на Бормана. [Борман вирощував свині та займався м'ясом.]

- Який Борман! Я не крав!!!

П. сказав: "Ми тобі по-доброму казали..." Їх було троє. Вони наділи на мене наручники. Я міг би їх усіх порозкидать. Мене вчили цьому, але я не хотів. Було б ще гірше. Мене посадили на стілець задом до столу, ще одними наручниками причепили за ногу до сейфа. На голову наділи чорний пакет і подали електричну напругу на руки. Мене смикнуло так, що я зламав спинку стільця і я втратив свідомість. Коли отямився, почув:

- С..., зламав стільця!

Потім один з катів, у курточці, молодик років 20-25 почав бити мене по вухах. Одночасно вони вмикали струм. Це продовжувалось з 10 до 14 годин. Так з'явився протокол мого допиту. Всього, в чому я зізнався, не пам'ятаю. Крім того, що "ніякого Бормана там не було". Мене повели до слідчого в інший кабінет. Я ледве йшов, тримаючись за стінку. Там сиділа жінка.

Вона почала зачитувать мої "зізнання". Потім викликала того молодика в курточці: "Що ви його привели? У них не сходяться свідчення!"

Він мовчав. Потім між ними був якийсь жест і він вийшов.

Мене закрили в камеру на 4 дні. Потім приїхала моя вагітна жінка разом з Васиною жінкою і мене випустили.

Вони вимагали, щоб я заплатив за корову тїй жінці і мені дадуть два роки умовно. Я відмовився: "Я не крав і платити не буду".

* * *

- Чому Вася дав такі свідчення?- запитав я його.
- Думаю, його теж садовили на "електричний стілець".
- А до нього чого причепилися?
- Не знаю. Він жив з однією жінкою, а потім пішов жить до іншої. Перша жінка обіцяла йому відплатити. Можливо, це.

До нього підійшов хлопчина та потягнув його за рукав:
- Па!
- Не заважай, ми розмовляємо.
Той повернувся до старенького "Жигуля", звідки виглядало ще двоє.
- Скільки їх у тебе?
- Троє, та жінка зараз в лікарні щойно народила дівчинку. Я не знаю, як жить далі в селі. Вони спочатку пішли в сільраду, потім у правління. Розповіли, що в мене руки по лікоть в крові. Що краду худобу та продаю м'ясо. Я їх повбиваю з автомата...

- А твої діти? Вони ж залишаться сиротами. Ні, це не вихід. Знаєш, я твердо переконаний, що злодії будуть неодмінно покарані. І це зробить тільки Господь на Своєму суді. А ти - прости їх ради Христа. Ти віриш в Бога?
- Так.

Я розповів йому історію Керрі тен Боом з Нідерландів, що змогла простити своїх катів з концтабору Равенсбрюк. Він мовчав. Дійсно, іншого виходу не було. Ні електричний струм, ні пластиковий пакет не залишають слідів. Які ще докази? Та, мабуть, справа зовсім не в доказах, а в твердому переконанні, що суд буде на боці міліції.

Він купив дітям у крамниці цукерок, попрощався і поїхав. Через декілька днів я знову зустрів його, з важкою головою після "обмивання" новонародженої доці. Загострилась виразка шлунку, треба було лягати в лікарню, а грошей не було...

Чимось нагадував він мені образ Петра Верещагіна з "Білого сонця пустелі". Дуже терплячий український селянин, але є межа, коли він дійсно візьметься за автомат та наробить дурниць.

Він просив не згадувати його прізвище, бо боїться за своїх дітей.


Така ось ще одна сторінка найновітьнішої української історії напередодні каштанової революції 2004 року.


30 листопада 2004 р



www.Bible-For-You.org/Publizist/police.htm